Дорога до Бога Лесі
Прийшла до Церкви пізно, завдяки молитвам родини, особливо бабці. Остаточно в душі і думках все стало на місце під час візиту Папи, його заклик до молоді «створити лабораторію Віри» сколихнув душу і, сподіваюсь, назавжди буде моїм девізом. Постійно відчуваю Божу ласку і благодать, якої не гідна. На жаль, не до снаги мені сповна користатися з Божих ласк, знаків і науки. Але щиро намагаюсь. Молюся про силу не займатися марнотратством душевних сил, здібностей, професії. Максимально використовувати свій потенціал на користь всім. Дякую Богу, Матері Божій, святим за все. Направду – це грандіозне чудо – Божа благодать, Його готовність мати нас, і конкретно мене недостойну, своїми дітьми, друзями, соратниками. Сама відчула, що коли живеш без спілкування з Богом – дуже багато негативного досвіду переживаєш особисто. А не одної біди можна було б уникнути, зберігши свої сили і час для достойних справ – якби раніше зробити зусилля над власним его – відкликнутись на Божу любов.
Дивовижно, коли просто ВІДЧУВАЄШ ЙОГО ПРИСУТНІСТЬ. Незважаючи на твій стан, розуміючи, наскільки негідна. Саме тоді – у сутінках душі, в період сумнівів – відкривати, що тебе бачать, чують, не залишають… І радість від того, що тебе ведуть, люблять, у тебе вірять… У повсякденних ніби незначних подіях, коли «раптом» виникає синхронне розуміння без особливих слів з близькими, найдорожчими. Коли сторонні робляться також близькими і небайдужими. Коли легко виходить комусь допомогти, і розумієш, що діяти не проблема, якщо не забувати :).
Коли під час молитви ніби відчуваєш що тебе покриває дбайлива рука – «Не бійся». Воістину, «І під покровом крил твоїх возрадуюсь, мене ж пригорнула десниця Твоя». І тоді розумієш – як би слабко, нікчемно, безнадійно не почувалась зараз – твої молитви уважно слухаються, і сили духовні тобі даються, і Дух не втомлюється «Наставляти на землю праву».
Дякую отцям, монахам, монахиням, ревним вірянам, молитвами яких здатна відчувати присутність Бога і його любов. Зокрема і отцям храму Василія Великого за їх таке дбайливе до наших душ служіння. Дякую нашій Церкві і хочу побажати всім нам наснаги вплітати свої ниточки у полотно світлого Божого задуму.
Леся, 37 років, Київ