Казка вчить дитину мислити і переборювати внутрішні страхи, – кандидат філософських наук

“Читати дитині казку треба ще тоді, коли вона в утробі матері. Дитя чує мамин голос і звикає до нього. Через мозок матері, коли вона читає і уявляє образи і події, цей сюжет вже передається дитині свідомістю матері. Тому дитина народиться з певним багажем розвитку,” – каже кандидат філософських наук Ліліана Кудрик, 38 років.

– Дитина не може вирости повноцінним громадянином своєї країни без казки. Через казку, так само як і через народну пісню, думу, колискову, примовку, прислів’я, байку дитина вчиться мислити так, як прийнято в його народі. З багатьох казок вона дізнається історію своєї землі, краще вивчає рідну мову.
Українські казки оптимістичні, сьогодні це дуже необхідно кожній людині. У казці добро завжди перемагає зло. Той, хто стоїть на боці добра – Іван-Царевич, Котигорошко, Кирило Кожум’яка завжди перемагає темряву – Змія, Дракона, Кощія Безсмертного.

– Чи не є небезпечно для дитини читати про цих потвор, бачити їх зображення на малюнках?

– Ні, уявляючи ці події, дитина вчиться переборювати свої внутрішні страхи. Зустрічається зі страхом, дивитися йому в обличчя і перемагає його разом з позитивними казковими героями. Вона повинна готуватися до того, що в житті завжди можна зіткнутися з труднощами, ворогами. Не можна її ізолювати від проблем. Але в жодному разі цими потворами не можна лякати дітей. Тому що усяке залякування викликає в дітях комплекси власного безсилля, беззахисності.

– Які позитивні риси виховує казка?

– Безстрашність — коли герой іде битися з багатоголовим змієм. Винахідливість — як у казці Ох,  душевне благородство — Іван-Царевич, вдячність — “12 Місяців”, доброту — як у казці про Дідову дочку. Багато з цих якостей сьогодні в дефіциті. Завдяки казці людина переживає такі психоемоційні стани, які готують її до реальних подій, що можуть потім трапитися в житті.

Кожна дівчинка бачить себе принцесою, мріє про прекрасного принца. Казка про Попелюшку вчить, що праця, терпіння і доброта здатні творити чудеса, що мрії стають реальністю, наміри притягують шанси.

Казка висміює глупоту, лицемірство, заздрість, лінь, боягузтво, гординю та інші пороки, демонструє торжество справедливості, як у Казці про дідову і бабину дочку, про Кобилячу голову. У казці про дідову дочку із вуст доброї доньки сипляться самоцвіти, а з вуст злої потворне гаддя. Казка показує силу слова в життєвих ситуаціях, його позитивний чи негативний заряд.

– Як дітям пояснити, де живе Чебурашка, Змій, як виглядає Ох?

– Треба у них розвивати фантазію. Питати, а як ти собі уявляєш цього героя, бо я забув. Тоді дитина сама творить образ і фантазує. Корисно навіть створювати разом з дитиною казки. Починати сюжетну лінію “Жив собі ведмідь…”. А дитина продовжить.

– Якщо дитина не вірить, що таке може трапитись, як у казці?

– Дитина має жити казкою і вірити. Цим відрізняється дитинство. Якщо не вірить, значить їй пізно почали читати, щось упущено. Навпаки, вона сама має виробляти свою винахідливість. Дуже добре читати Чарівні казки про килимок-самоліт, про сокиру, що сама рубає. Це не просто народна лінь, це прагнення народу спростити свою роботу і передбачення прогресу. Дитина швидше за все не скаже, що я не вірю, ніби можна літати. А розкаже, що ще би вона хотіла мати чарівне.

– Які тварини найбільше подобаються дітям у казках?

– У казці все живе, одухотворене, всі живі істоти розмовляють. А це формує в дитини позитивне сприйняття тварин і рослин. У казці про Яблуню дівчина розмовляє з деревом. Дитина потім боятиметься зламати рослину.

Замість сучасних жорстоких мультфільмів про всіляких монстрів, чудернацьких потвор, які все нищать і насолоджуються руйнуванням, вампірів треба повертатися до казки. І тоді замість негативного програмування на гнів, агресію і руйнацію дитина отримає заряд позитиву. Буде любити кота і уявляти його в чоботях, мишку у рукавичці, зайчика у хатці.

Леся Межва

Джерело: gazeta.ua

Leave a comment

Your email address will not be published.


*