Часті запитання

Поділитися:

На цій сторінці ви знайдете відповіді на популярні запитання. Даний перелік запитань та відповідей сформований з матеріалу, що назбирався за останні 5 років. Відповідали на запитання: о. Роман Шуп’яний, о. Тарас Тижник та о. Ілля Фіголь, ЧСВВ.

Якщо ви не знайшли відповіді на своє запитання, можете поставити його тут.

Тематика:

Свята Тайна Хрещення.

(Наприклад, хто може бути хресними батьками, в якому віці хрестити дитину).

Свята Тайна Подружжя.

(Наприклад, хто може вінчатися в УГКЦ, які вимоги до молоді, яка готується вступити в пожружній стан).

Свята Тайна Причастя.

(Наприклад, чи можна причащати немовлят, чи можна сповідатися в римо-католиків).

Стосунки, сімейні проблеми.

Обряди в УГКЦ.

Забобони.

Етичні питання.

(Наприклад, штучне запліднення)

Про піст в УГКЦ.

Про покликання до монастиря.

Пояснення складних сторінок Євангелія.

Секти.

Інше.

_______________________________

Свята Тайна Хрещення

Підкажіть, будь ласка, можна щоб священик чи монах був хресним батьком для дитини?

Щодо можливості священика чи монаха бути хресним батьком для дитини канонічних приписів немає. Приписи існували раніше, коли священик чи монах повинен був мати дозвіл від ієрархів. Існують інші питання пов’язані з цим: чи зможе вибраний на хресного виконувати обов’язки пов’язані з цим покликанням і чи не буде труднощів з цим. Тому, при виборі слід поставити собі такі питання. Бо у випадку переведення ченця чи священика далеко від похресника, чи зможе він виконувати свій обов’язок хресного батька. А також треба порадитися самого претендента на таке завдання.

Скажіть, будь ласка, коли можна хрестити дитину? І що про це кажуть церковні приписи?

Дитину можна, а також і треба христити відразу після народження, коли є можливість принести дитину до храму. Діва Марія на 40-й день принесла Ісуса до храму не для Хрещення, тому ця подія не є визначальною для того, коли ми повинні христити наших дітей.

Мій чоловік хресний батько дочки свого друга. Чи може він покликати цього ж друга хресним батьком для своєї дитини? Чи не має ніяких заборон з боку церкви?

Кан. 684 – § 1. Відповідно до найдавнішого звичаю Церков, той, хто має бути охрещеним, повинен мати принаймні одного хресного батька.

  • 2. Обов’язком хресного батька, на підставі прийнятого завдання, є супроводити того, що вийшов з дитинства і має охреститися, під час християнського втаємничення або представляти дитину до хрещення і старатися, щоб охрещений вів християнське життя, відповідне хрещенню, і сумлінно виконував пов’язані з ним обов’язки.

Кан. 685 – § 1. Для того, щоб хтось важно виконував завдання хресного батька, вимагається, щоб:

1-е – прийняв три святі тайни хрещення, миропомазання і Євхаристію;

2-е – належав до католицької Церкви, з дотриманням § 3;

3-є – мав намір виконувати це завдання;

4-е – був призначений тим, хто має бути охрещеним, або його батьками чи опікунами або, якщо таких немає, то служителем;

5-е – не був батьком або матір’ю чи в подружжі з тим, хто має бути охрещеним;

6-е – не був покараний карою екскомуніки, навіть малої, суспензи, усунення, або позбавлення права виконувати завдання хресного батька.

  • 2. Для того, щоб хтось дозволено виконував завдання хресного батька, крім того потрібно , щоб він був у віці, що його вимагає партикулярне право, і вів життя, згідне з вірою і завданням, яке має прийняти.
  • 3. З виправданої причини можна допустити вірного якоїсь східної некатолицької Церкви до завдання хресного батька, але завжди разом із хресним католиком.

Тут усі вимоги для того, щоб хтось міг бути хресним батьком

Скажіть будь ласка, якщо батьки дитини християни-католики, а ті кого хочемо взяти хресними батьками християни православні, чи можемо ми за таких обставин похрестити дитину у храмі Святого Василія?

Слава Ісусу Христу. Те, що бодай один хресний був КАТОЛИЦЬКОГО віровизнання, приписує Церковне Право. І це вимагається до важності “бути хресним”. Тобто, якщо бодай один з хресних не буде католиком, то вони обоє не будуть для дитини Хресними батьками, але лише тими собі людьми, які потримали вашу дитину в церкві. Так само, як для важності Тайни Хрищення, потрібно полити голівку дитини свяченою водою і промовити формулу “хрищається раб Божий …. в Імя Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.” Якщо щось інше, або не промовити цих слів, дитя охрещене не буде. Так само, є вимоги щодо Хресних батьків.

Прошу дати відповідь, чи можуть бути хрестними батьками православні, якщо змоги взяти католиків хресними просто немає? Всі вимоги до хресних батьків я прочитав вище, але знайти хорошу людину католика в Києві не так просто. Що мені робити, так як дитина неохрещена, а це набагато гірше?

Для тих, хто бажає охрестити дитину (або охреститися), потрібно:

  1. Хресних батьків, які повинні:

а) бути християнами-католиками (бодай 1 хресний (кан. 685, § 3 ККСЦ));

б) вести життя згідне з вірою (бути практикуючим християнином);

в) прийняти три святі Тайни: Хрещення, Миропомазання і Євхаристію (кан. 685, § 1, 1-е ККСЦ), зокрема перед Таїнством Хрещення – Сповідь і Святе Причастя;

г) не бути батьком або матір’ю чи в подружжі з тим, хто має бути охрещеним (кан. 685, § 1. 5-е ККСЦ).

  1. На обряд Таїнства Хрещення потрібно:

а) крижмо (біле полотно);

б) свічку;

в) хрестик;

г) хустину (для матері дитини, якщо батьки вінчані);

д) вдягнути дитину так, щоб був легкий доступ до голови, грудей, спини, рук та ніг;

е) свідоцтво про народження (оригінал).

  1. Щодо визначення дня і години Хрещення, то слід звернутися до священика безпосередньо в храмі. Таїнство уділяється в усі дні тижня без винятку і лише в храмі.

Коли ми багато років тому хрестили дітей, чоловік обрав за хресних батьків своїх друзів, які не належать до греко-католицької церкви і, як виявилося, дотепер не сповідалися, а відповідно, не причащалися, а на наші заохочення до таїнства покаяння поки що не реагують. Що робити у такому разі? Чи ж не переохрещувати дітей? Чи просити когось іншого додатково бути “заочним” хресним батьком? Що порадите, отче? Причому з хресними матерями все гаразд (вони практикуючі греко-католички).

На жаль, але Кодекс канонів чітко регулює умови, при яких особа дійсно стає хресним батьком, при тому особа православного віросповідання стає хресним батьком при умові, якщо інший хресний є католиком. Щодо умови прийняття трьох Святих Тайн втаємничення (Хрещення, Миропомазання, Євхаристії), то це для дійсності “бути хресним батьком” умова обов’язкова. Ваш приклад яскравий і промовистий, тому ми завжди закликаємо батьків, щоб серйозно підходили до того, кого вибирають за хресних для своєї дитини. Спеціального обряду для зміни хресних в Церкві немає. Добре, що хоч хресні матері добре виконують свій обов’язок. А щодо хресних батьків, то тут для вас нагода бути для них ХРЕСНИМИ і їх виховувати в християнському дусі, щоб вони прийшли до розуміння свого обов’язку.

Згідно Церковного права, особа, яка бажає охреститися, має мати бодай одного Хресного батька (кан. 684 пар. 1). Щодо більшої кількості Хресних батьків, то це вже регіональна традиція, якої ми не заперечуємо. Перед Богом і Церквою Хресними батьками будуть ті, які будуть вписані у Книгу Хрещень.

Чи вважається мій чоловік греко-католик дійсним хресним батьком дитини, яку батьки охрестили в православній церкві Київського патріархату, хоча самі батьки не є практикуючими християнами і не ходять до жодної церкви?

За логікою, якщо Свята Тайна Хрещення уділена в Православній Церкві, визнається в Католицькій, то і особа, яка взяла на себе обов’язки хресного батька, теж визнається хресним батьком.

Слава Ісусу Христу! Хочемо похрестити дитину 19.01 на Йордан. Чи можна це буде зробити у Вашій в церкві?

Слава Ісусу Христу! Дитину хрестять в тій церкві, до котрої належать батьки. Якщо ви належите до парафії Святого Василія Великого, тоді можна і в такому разі пишемо не “у вашій церкві”, а “у нашій”. Щодо дати, то слід прийти до храму і домовитися особисто зі священиком.

Нещодавно мені сказали, що якщо у хресної мами на день хрестин буде менструація,то вона не може бути хресною. Скажіть будь-ласка чи це правда? Якщо це дійсно так то поясніть чому?

Вище є зазначені всі умови для усіх, хто мав би брати участь в Таїнстві Хрищення. Якщо в тих умовах немає умови зазначеної у вашому питанні, то зайве коментувати.

Отче, роз’ясніть будь ласка вимогу г): “не бути батьком або матір’ю чи в подружжі з тим, хто має бути охрещеним (кан. 685, § 1. 5-е ККСЦ)”?

Слава навіки! Ця вимога стосується хресних батьків. Простими словами: Ви не можете бути хресним батьком для свого/єї сина/дочки, або для дружини. Канон справді важко відразу зрозуміти. Добре, що питаєте про роз’яснення.

Підкажіть, будь ласка, як правильно, обрати ім’я для хрещення. Якщо ім’я дитини є в церковному календарі, ним можно хрестити дитину, чи потрібно обрати друге ім’я?

Слава навіки. Якщо вибране Вами ім”я є в церковному календарі, то ТРЕБА це ім”я дати дитині. На такі та інші питання можна знайти відповіді в аудіокнизі тут http://kyrios.org.ua/music/audioknigi/1298-100-zapitan-svjaschenikovi-audiokniga.html

Слава Ісусу Христу. Я католичка, чоловік православний. Шлюб брали в православній церкві. Я хочу похрестити дитину в католицькі церкві. Підкажіть будь-ласка чи можна?

Слава Ісусу Христу. Розумію під терміном “католичка” особу, яка належить до Греко-Католицької Церкви (не до Римо-Католицької чи іншої Католицької Церкви свого Права). Тому, якщо так, то дитину можна христити, якщо буде “обгрунтована надія, що вона буде вихована у вірі католицької Церкви” (кан. 681, пар. 1, пункт 1 Кодексу Канонів Східних Церков). Інших умов щодо уділення Таїнства Хрещення в Кодексі нема.

Отче, нам необхідно похрестити дитину. Вже два місяці сину. Але з вимог до хресних батьків нікого на цю місію зі знайомих не маємо. Порадьте, як поступити.

Слава навіки. в древній Церкві була практика, що настоятель спільноти призначав хресних батьків. Тоді, проблем не було ) Підходьте до настоятеля, радьтеся. Моя думка: в нашому храмі в неділю буває понад тисяча греко-католиків – варто з ними познайомитися, якщо Ви ще знайомі.

Я греко-католичка. Останні 10 років була прихожанкою храму Св. Василія Великого. Але вийшла заміж. Мій чоловік – хрещений у грузинській православній церкві. Ми дуже хочемо повінчатися. Наразі живемо в Грузії, маємо донечку і от-от чекаємо другу. Але грузинська православна церква не визнає хрещення УГКЦ. Тому тут нас не повінчають без мого хрещення за їхнім обрядом. Зважаючи на мій передпологовий стан, в Україні не скоро будемо, тож взяття шлюбу можливе лише тут (та й чоловік наполягає на вінчанні у грузинській церкві). А я не знаю, як маю вчинити. Знаю, що “… вірую в єдине хрещення”, але жити поза церковним шлюбом теж не хочеться, і без того вже нагрішили.

Порадьте, що маю робити, аби вберегти сім’ю від гріха і мати спокій на душі.

Якщо умовою вашого вінчання буде “перехрещення”, тоді порада – не погоджуватись і чекати. Також порада шукати такого священика (католицького чи православного), який повінчає вас без “перехрещування”. В такому випадку таїнство буде дійсне для вас. В іншому випадку: факт перехрещення може бути свідченням покинення вами Католицької Церкви.

Свята Тайна Подружжя

Чи можна двом православним вінчатися у вашій греко-католицькій церкві?..

Якщо ви практикуючі православні (берете участь у богослужіннях, сповідаєтесь і т.д. в православному храмі), то маєте вінчатись там. У греко-католицькому храмі можуть вінчатись: коли обидві сторони греко-католики, або лише одна (тоді подружжя мішане і потребує дозволу правлячого єпископа).

Ми з чоловіком вінчані не в греко-католицькій церкві (з причини власної слабкості. рідні настояли так). Але ми вже більше 5 років ходимо до Вас. Власне внутрішнього та духовного задоволення та усвідомлення цього таїнства ми не отримали. Я дуже часто думаю про це і мене тривожить така думка. Я б дуже хотіла повінчатись в греко-католицькій церкві.

Якщо Таїнство було уділене/прийнято в православній Церкві, то воно є дійсним і справжнім і визнається в Католицькій Церкві (а тому, як дитину, яку охрестили в ішій, православній, церкві, не треба перехрещувати, так і вас непотрібно “перевінчувати”) – у вас повноцінне, християнське подружжя (католицьке) і ваша дитина теж була народжена в католицькому подружжі і буде в ньому виховуватись.

Свята Тайна Причастя

Чи можна приступати до Причастя малим дітям?

Пригадаю, що у цьому питанні східна і західна католицькі традиції різняться. Римо-католики починають причащати дітей щойно по катехезі, тобто після приготування до першої сповіді. У нас причастя малечі не є інціативою окремих парохій, а являється давньою традицією. І так як приготування до сповіді розпочинається зазвичай з 7 років, то зрозумілим є запитання батьків відповідальних за своїх дітей не лише перед суспільством, а й перед Богом, чи не буде надужиттям допускати до причастя шести-семилітнього вередуна без сповіді. В дітей цього віку проявляються і заздрість і гнівливість навіть жорстокість і здатність до обману. Усі ці моральні пороки стають перешкодою до причастя для дорослої особи. Однак у визначенні гріха , що є переступленням Божої волі, є ще одне принципове доповнення – гріх є свідомим і добровільним. Якщо зазвичай пустощі і капризи діточок є добровільні, тобто кояться без примусу, то завжди питання чи дитина на рівні з дорослим є свідома зла свого грішного вчинку? У визначенні моральної зрілості дитини Церква провела умовну межу- семирічний вік і обов’язкова катехизація. З свого боку духовенство заохочує батьків навчати дітей про зміст і особливість св.Причастя. Радимо не допускати до причастя дитину у ці неділі коли діти напередодні особливо провинились.

Чи обов’язково утримуватись від їжі перед сповіддю та причастям? Якщо так – наскільки строго? Чи є якісь пом’якшення, якщо у людини передгастритний стан? Для чого запроваджено таке обмеження – лише для того, щоб утримуватись від задоволень як частина посту?

відповідаючи на питання, відразу скажу, що стан хвороби звільняє від будь-якого посту. Піст-це добровільне відречення християнина, Бог нікого не насилує. Згідно приписів нашої Церкви зобов’язує Євхаристійний піст перед Літургією протягом 1 години. Але, як і кожний піст, який є формою відречення, стриманості, Євхаристійний піст, має за мету приготувати особу до розуміння і прийняття того, до чого він готує. Тому, в часі Євхаристійного посту ми не зосереджуємося на тілесному голоді, але на тому, кого ми приймемо у Святому Причасті так, як у часі Великого Посту, ми прямуємо до зустрічі з Воскреслим Христом.

Скажіть, будь ласка, кожного місяця коли жінка вважається нечистою, чи може вона ходити до церкви на службу Божу і чи може приступати до Сповіді та Святого Причастя?

Може.

Підкажіть, будь-ласка, чи краще носити грудну дитину до Святого Причастя, чи дитина має приступати до Святого Таїнства тільки після сповіді, коли буде свідомою у віці 6-7 років?

Якщо дитина хрещена, то її можна (а навіть треба) приносити до Святого Причастя. Якщо дитина не хоче чи пручається, то заставляти не можна.

Отче, ми хотіли піднести дитину до Святого Причастя, проте священиком було відмовлено, мотивуючи, що дитина має приступити до Святого Причастя після Святоі Сповіді коли матиме 7 років. У нас в місті є православна церква, де причащають маленьких діток, отже як правильно вчинити?

Це субʼєктивне бачення отця, яке не відповідає поставам церковної влади. Але тут, я думаю, послух своєму душпастирю буде мати більше ласки і благодаті для вашої дитини, аніж шукання Причастя в православній церкві. Можна також дискутувати з отцем (лагідно і з покорою). Тут є постанови Синоду Єпископів УГКЦ, які зобовʼязують усіх вірних Церкви. Там пункт 18.А.: “Доручити Патріаршій катехитичний комісії у співпраці з Патріаршою літургійною комісією опрацювати та видати Інструкцію з детальними поясненнями та душпастирськими вказівками для священиків, катехитів і всіх вірних щодо звершення Святих Таїнств християнського втаємничення та Причастя малих дітей в УГКЦ.” Тому, якщо заторкується інструкція для впорядкування причащання дітей, отже практика вже існує.

Стосунки, сімейні проблеми

Прошу в Отця поради, як відчути своє покликання до подружнього життя ( чи навпаки до чернечого). Насправді я молюся, приймаю Причастя, і дуже хочу створити сім’ю й народити дітей, але поки-що безрезультатно, і я впадаю в депресію та й просто зневірююсь.

Усе,що відбувається з Тобою, пов’язане з любов’ю Господа,який любить Тебе,з його прагненням добра для Тебе. Він присутній скрізь і все від нього залежить. У Його руці як доля кожного з нас,так і долі цілих народів. Присутність Бога стосується і наших сімейних справ. Він хоче нас бачити щасливими. І твоє бажання створити сім’ю Господь благословить,більше того – вже благословляє. Не потрібно зневірюватись,але вірити,що Він все у свій час розв’яже. Трішки терпеливості. Можливо цей час потрібний для Тебе,для твого освячення і ця ситуація, яка Тебе сьогодні напружує є насправді благодаттю для Тебе. Не закривайся,намагайся спілкуватися про те,що Тебе болить з людьми яким довіряєш чи духівником (якщо маєш). Нехай Господь благословить Тебе і здійснить все у свій час.

У сімї з чоловіком почались проблеми у нас дитина і ми брали шлюб в церкві,хочу врятувати ситуацію. Чи зможе нам хтось допомогти консультацією,настановою?як це зробити,якщо так і до кого звернутись…

Слава навіки! У нас працює психолог Людмила Гридковець (http://osbm-kyiv.com.ua/parafia/peredpodruzhni-zustrichi – тут деталі), також можна звернутись до священика нашого храму, наприклад, до пароха о. Рафаїла.

Обряди в УГКЦ

У храмі з лівого і правого боку є підсвічники. чи є різниця на якому з них запалити свічку за померлих і за здоров’я?

Слава навіки! Ні, немає різниці.

Завжди знав, що йорданську воду можна набирати ще в суботу, на переддень Водохрестя. у сусідів, яким запропонував воду виникло питання чи то йорданська вода, адже Водохрестя у неділю.

Спочатку треба визначити, що цього року Йордан (19 січня) випав в понеділок, а в неділю (18 січня) – Навечірʼя Богоявлення і Святий Вечір (коли сідаємо до Святої Вечері). В Церкві сформувалася традиція, що воду святять два рази: в Навечірʼя свята (одна з причин, мабуть, щоб родина, сідаючи до святої вечері, розпочинала її причастям освяченої води); другий раз – в сам день свята. Питання: котра з освячених вод стала Йорданською? Освячена вода – завжди освячена, повна Божої Благодаті. А назву “Йорданська” вона отримує через те, що освячена з нагоди Празника Богоявлення, незалежно від того, чи освячена в сам день свята, чи в навечірʼя, оскільки (це також) над нею читаються молитви і обряди Великого Йорданського Водосвяття.

Недавно заповнювала книгу роду, розмовляла з батьками чоловіка, і взнала, що дідусь чоловіка помер через самогубство (напився кислоти). Життя дідуся не легке, він ріс в дітдомі, батьків своїх не знав. Жив в Абхазії. До церкви, зрозуміло, не ходив. можливо потрібно відправити Службу за дідуся, молитися більше? Що роблять у таких випадках, як допомогти таким душам самогубців?

Питання: чи дідусь був охрещений? Якщо дідусь був охрещений, то обов’язково молитись літургію і приватно молитись.

Які є особливості Утреньої Страстей Господніх в четвер?

У Великий Четвер увечері у храмах відправляється Утреня Страстей, на якій священики читають 12 уривків з Євангелій. Зміст Євангелій і літургійних текстів присвячений прощальній бесіді Ісуса Христа з Його учнями на Тайній Вечері, зраді Його Юдою, суду над Ним у первосвящеників і Пілата, Його розп’яттю та похованню.

Дванадцять Євангелій складені по текстах чотирьох євангелістів. У проміжках між читаннями прийнято співати 15 антифонів, які доповнюють і пояснюють біг євангельських подій.

Церква закликає вірних пережити разом з Христом події тих страшних годин, коли Спаситель молився Своєму Отцеві до кривавого поту і не був почутий, тобто не отримав того, що хотілося Йому як людині – уникнути страждання. Молитву Свою Він завершив висловленням повної відданості волі Отця: «Але не як Я хочу, а як Ти».

Знову слухаючи слова Євангелія, віруючі стають ніби співучасниками подій, описаних в них. Страждання Господа переживаються і стають частиною особистого духовного досвіду. Саме в співпереживанні Христу є сенс антифонів цієї служби.

Приписів церковних нема. Це радше традиція.

Забобони

Допоможіть знайти переконливі аргументи для моїх близьких родичів, які вірять в те, що їм можуть наврочити, поробити, і самостійно знімають вроки за допомогою сірників та води.

Забобон — це фальшиве наслідування справжньої побожності (Соб. Трид. 22).

Забобон бере свій початок у поганстві. Церква, на кожному кроці намагається поборювати забобони. Цікаво, що забобони зустрічаємо передусім серед таких людей, котрі не вірять не визнають релігії. Безвір’я і забобон завжди йдуть у парі.

Людина в своєму серці прагне Бога, який тримає її за руку і веде по вірній дорозі. Людина в душі усвідомлює, що вона є лише маленькою піщинкою в світовому океані і її пізнання відкривають їй зовсім небагато вічного горизонту. Вона усвідомлює, що є сили, які стоять набагато вище за неї. Людину тягне до цієї сили, вона намагається встановити з нею контакт і заглянути в її плани, мати на неї вплив, а якщо це не вийде, то хоч би домогтися прихильності цієї сили. Це і стало джерелом цілої «релігії» забобонів.

Забобон виник із відчуття відкинутості від Бога. Людина створила свою релігію, в якій вона спробувала заглянути за лаштунки божественного і побачити у навколишньому світі якусь логіку в діях потойбічних сил і своєю поведінкою впливати на результат взаємодії.

Забобонна людина живе в постійному очікуванні або чогось поганого, або ж – доброго. Її не покидає відчуття, що за її життям ведеться постійне спостереження, що над нею тяжіє чиясь сильна і не дуже добра рука. Про абсурдність віри у забобони можна прочитати детальніше тут.

Віра в забобони є більш схожа на якусь суміш анімізму і фетишизму, і з християнством нічого спільного не має.

Якщо у людей немає віри в Бога, то з’являється забобон – віра в інші сили, що деколи реально існують, а деколи і ні. Людина створила собі своєрідну картину світу, відмінну від Божої, об’явленої в Святому Письмі. Забобонні люди стають боягузами. Вони лякаються кожної дрібниці: виття собаки, шуму вітру, каркання ворони і т.п. Віра у забобони робить їх несправедливими відносно ближнього і нечуйними до чужої біди; вони легко стають необ’єктивними і осуджують ближнього без підстави. В певні дні нікому нічого доброго не роблять, тому що переконані, що через це щастя залишило б їх. (За матеріалами часопису “Промінь любові” та Українського Центру Живої вервиці.)

Отче, підкажіть, будь ласка, чи буде гріхом злити віск дитині, коли в дитини сильний страх?

Буде. В таких ситуаціях дитину слід принести до церкви на молитву, а також шукати причину страху дома, в лікарів і її усунути.

Етичні питання

Як церква ставиться до штучного запліднення?

  1. Патріярх Яків зі Старого Завіту взяв собі за жінок двох сестер — Лію та Рахиль. Він більше любив Рахиль, хоч вона була неплідною, тоді як Лія, яку він менше любив, була благословенна Богом плідністю і народжувала йому дітей одного за одним. «Як же Рахиль побачила, що не народжує Яковові дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: „Дай мені діток, а то вмру”» (Бут. 30:1).

У цьому розчарованому та болючому крикові Рахилі за «відібраним» материнством криється драма безпліддя багатьох подружніх пар, яку вони переживають як виклик долі, втрату, неможливість повної самореалізації.

  1. a) Моральні аспекти штучного гомологічного запліднення
  1. Взяття чоловічого сімени з ціллю штучного запліднення може бути проведене безпосередньо перед уведенням його в жіночі статеві органи — у такому випадку використовується «свіже» сім’я або береться сім’я задовго перед інсемінацією та зберігається в замороженому вигляді (кріоконсервація) аж до того моменту, коли його слід розморозити безпосередньо перед уведен­ням у статеві органи жінки.

У випадку, коли мова йде про подругів, які живуть у законному шлюбі, використання сімени чоловіка, отриманого в результаті подружнього стосунку або відразу ж після нього, деякі моралісти вважають штучним заплідненням «у непрямому зна­ченні цих слів», щоби відрізнити це від штучної інсемінації «у прямому значенні цих слів», яка полягає у взятті сімени без зв’язку зі статевим актом (69). У випадку штучного запліднення «у непря­мому значенні цих слів» здійснюється технічна допомога для того, щоб сім’я, викинене в процесі подружнього акту, могло з’єднатися з яйцеклітиною і в такий спосіб відбулося б запліднення. Далі – тут.

Про піст в УГКЦ

Чи можна святкувати весілля у п’ятницю, в час, коли немає посту? Чи можна взяти шлюб у п’ятницю?

Згідно приписів Католицької Церкви, усі п’ятниці (окрім загальниць) в році – є посними днями, в які ми стримуємося від м’ясних страв (у Велику П’ятницю і від молочних), а також і від гучних забав. І тому весілля у такий день суперечить цим приписам. Натомість, заборони немає для прийняття Святих Тайн. Тому можемо вінчатися, хрестити дітей в ці дні, навіть у час постів, але якщо не передбачається гучна забава.

Поясність будь ласка детально, правила дотримання посту парафіянами монастиря Святого Василія Великого.

Парафіяни монастиря дотримуються посту рівно так само, як і всі католики візантійського обряду. У часі Пилипівки – з 28 листопада по 6 січня – головною ідеєю є поєднання фізичного (утримання від білкової та м’ясної їжі) та духовного посту. До переліку харчів, що заборонено вживати у цей час відноситься молоко, м’ясо та яйця. У середу і п’ятницю дозволяється споживати рослинну їжу без олії, а у вівторок і четвер — рослинну їжу з олією. У суботу-неділю до 2 січня, а також на великі свята дозволяється вживати рибу. Допускається полегшення посту. Піст полегшується для тих, хто хворіє або працює на важких роботах, вагітних, годує грудних дітей. Під час посту заборонено звершувати лише вінчання. Щодо інших треб, наприклад, хрещення, — проводяться незалежно від того, є піст чи його немає.

Які продукти можна вживати у середу та п’ятницю?

Звичайно, не вживається м’яса. Щодо середи – немає особливого посту, лише в п’ятницю. Якщо Ви хочете встановити для себе певні обмеження додатково, то можете це зробити. Добрим буде порадитися щодо цього у Вашого духівника чи іншого священика та не забувати про духовні вправи і молитву.

Про покликання до монастиря

Вже довгий час маю в собі потребу допомагати відкривати Слово Боже іншим людям, які на превеликий жаль навіть не розуміють чого позбавлені. Чи не є це покликанням до священства. І як мені бути в цьому разі. Крім того я у середньому віці – 44 роки.

лід звернутися особисто до духовного отця зі своїми переживаннями. Важливо не соромитися. Священство – це не лише проповідування Слова Божого чи пояснювання його – це спосіб життя, який включає в себе набагато більше аспектів і торкається особистості. Це не професія (щось добре робити, викладати біблійні науки, наприклад), але це може бути першим поштовхом до відкриття в собі покликання.

Підкажіть , як стати послушником в монастирі, монахом.

http://osbm.in.ua/provintsiya/novitsiyat/ Тут є всі умови для того щоб вступити до Василіянського Чину. Також на сайті інформація про монахів, про життя в монастирі і т.д.. Бажаю успіхів і знайти спокій в серці.

Пояснення складних сторінок Євангелія

Прошу мені пояснити уривок з Євангелія від Марка 11.12 – 11.26. Я не розумію чого Ісус Христос прокляв смоковницю?

Друге, що я не розумію. На смоковниці не було плоду, бо не був ще час для плодів. То тим більше ця рослина «не мала вини», що не могла дати плоду. За що її було проклято!

Прошу пояснити цей вчинок Ісуса Христа. Що вчить нас цей уривок?

Господь проклинає неплідну смоковницю

Цей вчинок Ісуса Христа беззаперечно можна вважати винятковим. Прочитавши даний фрагмент Євангелія, стає зрозумілим, що він має значення символічне. Не саме дерево є предметом зацікавлення Ісуса Христа, а доля вибраного народу. На Ізраїлі спочивала особлива Божа благодать. Благословляти щось чи когось – означає надати особливе покликання (призначення) і прагнути добрих плодів. Коли Господь творив тварин і людину, Він благословив їх (пор.Бут. 1,28), і тому, пояснює Біблія, отримали вони дар зросту і плідності. Протиставленням благословення є прокляття: небажання для проклятого ні життя, ні жодного іншого добра.

З покоління в покоління Ізраїль ніс на собі особливу Божу благодать. Однак народ цей не дав плоду святості свого життя і розтратив віру Авраама, яку отримав у спадщину.

Так може статись і з душею що отримала Божу благодать. Першим благословенням у Церкві є хрещення. Однак, щоб цей дар не був змарнований, його повинна супроводжувати співпраця з боку людини

Не знайшов нічого крім листя…

Тому що листя смоковниці велике, часто садять ці дерева поблизу будинків щоб давали тінь. Листя без плодів – символ релігійної поверховості і пихи. Зовнішні духовні навики і призвичаєння утримуються духом, що їх творить. Одне французьке прислів’я навчає, що годинник не зупиняється в моменті, коли забули його завести, а значно пізніше. Дух релігійної горливості і молитви гасне щойно по тому, як розтратимо здатність плодоносити.

Бо ще не була пора смоков…

Смоковниця дає плід два рази в році. Перші плоди зазвичай не соковиті, зате плоди, що дозрівають під кінець літа, дуже смачні. Трохи дивним здається, що Господь шукає плоду задовго до врожаю. Виглядає, що цей вчинок є впровадженням до притчі, що прозвучить згодом.

Кожна рослина має свій час плодоносити. Весною квітне, восени зріє плід. Людина ж не знає коли Господь надійде: не знає ні дня, ні години його приходу (Мт 24,44).

Маємо бути завжди готові. Деякі з нас дозрівають до царства Божого у молодому віці, інші в дорослому віці, а хтось на старість. Готуймо майбутнє і одночасно потурбуймося, щоб наше сьогодення було корисним та плідним.

Я хочу придбати біблію для домашнього читання всієї сім’ї, але в крамничці не можу визначитись.Підкажіть мені будь ласка! Дитяча біблія в мене є!

Слава навіки! Біблія може мати різні переклади, це єдине, що може бути відмінним у виданнях. Для сім”ї – це може бути Біблія (Старий і Новий Завіти, переклад І. Хоменка). Також є розпорядок для молитовного читання Біблії протягом року, наприклад, тут.

Секти

Маю питання щодо «Підгорецьких отців» і різних сект.
Мені розказували такий один приклад. Що були люди, які пару,а може багато років (цього я не знаю) гнівалися між собою. Ходили до церкви, але ворожба не проходила (так мені розповідали, бо цих людей я не знаю). Коли почали ходити до «Підгорецьких отців», то, люди говорять, що відносини між ними, якщо і не стали добрими, то значно покращилися.
Подібно виглядає справа між громадами сектантів. У крайньому разі на зовнішній вигляд, у їх громадах є менше злоби, ненависті і інших поганих відносин між людьми ніж у громадах канонічних церков.
Пригадується також слова Ісуса Христа, що добре дерево не може приносити поганого плоду і навпаки (точного формулювання не пам’ятаю). Також пригадується слова Ісуса Христа, коли йому закидали що Він злим духом чуда творив, а Він їм відповів,що не може царство бути розділене пополам і що диявол би не встояв, якби чинив щось добре.
То чого людям з громад сектантів, часом, більше вдається чинити духовних подвигів ніж у громадах канонічних церков? Чи є на них також Дух Святий? Як можна сумістити добрі вчинки людей і намаганням диявола звести цих людей? Чого такі прояви Святого Духа менше, на зовнішній вигляд, менше проявляються у громадах канонічних християнських церков.

Ще прошу мені пояснити яка відмінність є між «Дарами Святого Духа» і «Плодами Святого Духа». Чого в катехизмі є поділ на плоди і дари. Бо ці терміни для мене виглядають як синоніми. Яка між ними різниця?

На це запитання легше відповідати усно, ніж відписувати. Мабуть тому, що відповідаючи усно відповідаючий має змогу уточнити деякі деталі запитання. А уточнити потрібно цитату з Святого Писання про розділене царство. Подаєш її не просто близько до тексту, а скоріше у перекрученому варіанті. Не зрозуміло, за даними яких опитувань можна стверджувати про переваги однієї конфесії над іншими у кількості проявів злоби і ненависті, чи відворотно порядності і побожності. Попри це все питання цікаве і цікаве не лише у  сформульованому змісті. Деколи питання вказує і на те, що його зродило, вірніше що формує саме такий, кількісно-якісний  підхід до питань віри і моралі.

Оскільки запитання побудоване на прикладах, дозволю собі і я відповідати прикладами. Отож припустімо, що якийсь чоловік потрапивши в скрутну фінансову ситуацію змушений позичати гроші. Іде до брата отримує значну суму грошей хоча і не повну. Отримує гроші не відразу, довелося просити і чекати вислуховуючи дорікання, проте отримує без відсотків. Іншу частину суми дає йому банк. Звичайно під заставу і під великий відсоток, з термінами повернення, але з посмішкою працівників банку, тактовним відношенням і з рекламними буклетами в кишені. Можна тут поставити запитання де діє Святий Дух, а де ні; або де більше, а де менше, і чому це все так.

Гадаю, спершу потрібно позбутись поверховості в припущеннях, інакше висновки перетворяться на суцільний радикалізм. Одним з плодів Святого Духа є лагідність, але запитаймо себе яка природа лагідності одних людей і різкості інших. Доброта не завжди прибрана в шати доброго тону чи манерності. Доброта інших – не на часі і не в цій формі, як би нам хотілось, – може здаватись далеко не плодом. В такому випадку проблема хіба в Церкві?  Церква не є замкнутим товариством особливо посвячених осіб що пройшли тест на моральну відповідність. Товариством що залишає морально незрілих на відстані, щоб не псували імідж і добре ім’я  організації. Господь як лікар приходить саме до хворих. І хоча можна дискутувати про ефективність лікування, поза дискусією залишається право грішника на прощення і виправлення. Право грішника бути в церковній спільноті.

Людська спільнота як ескадра кораблів що пливуть по морю. Більших і менших, кожен зі своїми командами, а капітан у всіх один. Деяким з нас здається, що вистарчить для гармонії у світі лише забезпечити, щоб кораблі не таранили один одного, забезпечити певні свободи, обмежені лише правилами руху.

Для Святого Духа, що є капітаном, важливим є і стан кожного корабля, і надійність його двигуна і обшивки. Інакше яка користь з дотримання правил руху, якщо  корабель тоне. І врешті важливим для капітана є курс – один для всіх, курс спасіння.

Ми називаємо Бога батьком і погоджуємось, що він є Любов, проте запитуємо, а що робить Любов серед тих що не з нами. Батько чи матір які не залишають свою дитину  в хвилинах її упадку і гріха не потурають гріху і в грісі нікого не утверджують.

Інше

Чи можна вишивати, плести в неділю та свята?

Хай Бог благословить у Вашому доброму намірі і праці. З молитвою і добрими намірами.

Чи можу я сповідатися в римо-католиків, якщо проживаю за кордоном і не маю змоги знайти священика УГКЦ?

сповідатись можете і мусите, поки не буде доступу до нашого отця.

Чи правда є те, що вживання гомеопатичних препаратів є забороненим церквою?

Слава навіки. Наразі питання гомеопатії трактується різними духовними отцями по-різному. Тому, пропоную відповідь глави нашої Церкви Блаженнішого Святослава, яку він озвучив в одному своєму інтервʼю.

У нас в Церкві можна спостерегти, що у деяких питаннях немає одностайності клиру. Тобто, частина клиру застерігає вірян перед використанням гомеопатії як перед гріхом проти першої Божої заповіді. А інші – рекомендують своїм вірним гомеопатичні препарати. Це створює своєрідну, відважився б сказати, духовну шизофренію в людей. Є й інші подібні питання. Як розібратися в тому, хто правий, хто винен, і як тому зарадити? Може, в кінцевому результаті, нашій Церкві потрібна якась комісія чи конгрегація у справах віри, так як це має Вселенська Церква?

“Безперечно, нам життя представляє щораз то нові виклики, нові проблеми, пов’язані з тими чи іншими сучасними захопленнями. І ми їх постійно повинні оцінювати у світлі віри нашої Церкви. У такий спосіб розвивається Учительський Уряд Церкви: виникає проблема – в Церкві певна застанова, і тоді Церква чітко і ясно висловлюється про це.

Щодо гомеопатії як такої, то часто під тим словом розуміють дуже різні речі. Хтось називає гомеопатією так звані народні методи лікування, а хтось бачить, що гомеопатія – це використання методів, які були винайдені саме проти християнської віри. Але про це мало хто знає. З одного боку гомеопатію часом пропагують як щось, що може бути альтернативою до традиційної медицини, і часом наші лікарі кажуть: «А, ці ліки на травах». (сміється – ред.) Тобто існує дуже багато фальшивих понять на цю тему. Але насправді йдеться не про якісь традиційні методи лікування або нетрадиційні, а про справжній окультизм. І в такому випадку потрібно чітко сказати – усілякий окультизм є гріхом. І тут потрібно бути у послусі Учительському Уряду Церкви.”

Чи можна священикам в УГКЦ одружуватися знову (після розлучення)?

В УГКЦ свячення становлять канонічну перешкоду для прийняття св. Таїнства Подружжя. Тому той, хто вже прийняв дияконське або пресвітерське рукоположення, не може одружуватися ні вперше, ні вдруге. Прийняття св. Таїнства Подружжя може тільки передувати прийняттю св. Таїнства Священства. З дуже поважних причин звільнення від цього правила (диспензу) може дати тільки Римський Архієрей, але в тому випадку священнослужитель позбавляється прав і обов’язків, які випливають зі свячень.

Поділитися:
comments powered by Disqus