Київська молодь взяла участь у християнському таборі "Сильні вірою", відвідавши василіянський монастир у Гошеві
Зустріч мандрівників до молодіжного християнського табору «Сильні вірою» розпочалася серед гамору київського вокзалу. Щирі обійми очікували тих, які трохи запізнювалися, і всі разом ми вже мріяли про те, як проведемо наступний тиждень. Нарешті усі зібралися, зайшли в вагон та сіли на свої місця. Передчуваючи усю силу нових вражень, ми легко залишили за собою безперервну, ніколи не втихаючу метушню залізничного вокзалу і попрощались з рідним і дорогим Києвом…
Колеса поїзда стрімко несли нас у інший, бажаний і ще невідомий світ… Вінниця, Тернопіль, Стрий! Пересівши в мікроавтобус, ми через півгодини опинилися перед залізною брамою новозбудованого монастиря сестер Пресвятої Родини в с. Гошів на Івано-Франківщині. Ще кілька хвилин, і ми побачимо усю красу цього надзвичайного, святого місця, місця нашого відпочинку.
Спортсмени би, направду, знайшли тут чудове місце для своїх тренувань, а філософи й монахи – для глибоких роздумів. А ось ми відкрили тут місце для табору, який поєднував молитву, спів, духовні розмови з фізкультурою, різними іграми і навіть, чесно скажу, дискотекою.
Вишукана світло-сіра будівля монастиря була ніби серцем усього краєвиду. З одного боку її захищали високі гори. З другого боку можна було побачити довгу, вузьку алею, що вела прямо до неглибокої гірської річки. З іншого боку, від брами, знаходився фруктовий сад. Це мальовниче місце з чарівним краєвидом вінчав вид на славну Ясну Гору, на якій височів монастир отців Василіян. Просторе небо ніби магнітом притягувало наші серця вгору, запрошуючи до молитви. Тут відчувалася близькість Бога…
Молитвою ми і розпочали наше перебування в Гошеві. Учасниками табору були молоді і ревні парафіяни храму Миколи Доброго під опікою сестер Чину святого Василія Великого с. Хризанти Харді та с. Василії Гальцової, катехитки Марії Лозової та брата семінариста Київської Трьохсвятительської семінарії Романа Гридковця. Тож після сніданку таборяни піднялися на Ясну Гору. Того дня, а саме 5 серпня, разом з нами більше як 10 тисяч прочан прибули до Гошівської обителі аби взяти участь у святкуванні з нагоди 276-ї річниці з дня перенесення чудотворної ікони Матері Божої до монастиря Отців Василіян. Божественну Літургію очолив Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ у співслужінні з владиками і численними священиками. Під час відправи ми мали можливість висповідатися, причаститися та отримати повний відпуст.
Будиночок, де нас ласкаво прийняли сестри, знаходився поруч з монастирем. Кожного дня зранку діти вставали на зарядку, після якої йшли на ранкову службу. Протягом дня проводилися науки отців, давалися творчі завдання дітям по створенню невеличких вистав, їздили на екскурсії, а ввечері ходили на вечірню службу. Ігри, конкурси, молитва на вервиці, перегляд християнських фільмів – це далеко не весь перелік подій, які залишили незабутнє враження у серцях таборян. Також було організовано поїздки у такі чудові місця як Моршин та музей «Бойківщина» в Долині. Одна із екскурсій була до скельно-печерного комплексу «Скелі Довбуша», висота яких над рівнем моря сягає 668 м., а відносна висота до 80 м. Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижних істот, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.
Відгуки від дітей:
Табір мені дуже сподобався. За весь час перебування в ньому я знайшла відповіді на багато запитань і відпочила від буденності. Де, як не в цьому чудовому таборі, я б могла знайти так багато нових друзів, які дуже добре мене розуміють. Насправді перше, що мене вразило, коли ми приїхали – це відношення один до одного. Було приємно знаходитися в атмосфері повного взаєморозуміння і родинного тепла. Ми справді стали маленькою родиною “Як Бог є нашим татом, Марія наша мати. Радіють нині з нами, Своїми діточками.” (Христина)
В таборі було круто. Дійсно круто. Нас там годували пельменями, бутербродами. А саме найкраще, що було – холодне пепсі. Без нього деякі не могли прожити. Були цікаві науки отців. Сам монастир був гарним і кімната у деяких хлопців була найкраща. (Марко)
На завершення табору кожен із його учасників отримав грамоту-подяку та інші подарунки за активну участь у ньому. 13 серпня повна радості, здорова духом і тілом, молодь повернулася додому в рідний і дорогий Київ з очікуванням вже наступного табору 2014 року.
Христина Бушко, Назар Шевчук, с. Василія Гальцова, ЧСВВ