ЧСВВ
Назва Чину
Василіянський Чин Святого Йосафата. Інші назви: Василіянський Чин, Отці Василіяни, Чин святого Василія Великого (ЧСВВ), Ordо Sancti Basilii Magni (OSBM).
Василіянський Чин святого Йосафата – це офіційна назва, яку прийнято на Генеральній капітулі у 1931 р. для підкреслення ролі і значення св. Йосафата Кунцевича в упорядкуванні сучасної моделі василіянського життя, оскільки така назва краще відповідала тодішньому станові Чина (Декрет Конгрегації для Східних Церков від 12.05.1932 р., потверджений Пієм ХІ).
Василіянський Чин поділяється на Провінції, які складаються з монастирів й резиденцій (так називаються монастирі, які мають менше 6 ченців). Провінції, як правило, знаходяться в межах однієї держави. На 2005 рік існують такі Василіянські Провінції: Найсвятішого Спасителя в Україні (до якої з 1992 р. долучена Закарпатська Провінція св. Миколая), яка включає 29 монастирів і резиденцій, Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Аргентині (3 мон.), св. Йосифа у Бразилії (15 мон.), Пресвятого Серця Ісусового в Канаді (10 мон.), св. Стефана в Угорщині (5 мон.), Покрова Пресвятої Богородиці у Польщі (4 мон.), св. апостолів Петра і Павла у Румунії (3 мон.), св. Кирила і Методія у Словаччині (6 мон.) та Успення Пресвятої Богородиці в США (7 мон.).
Герб Чину
Герб Василіянського чину святого Йосафата складається з обрамленого дугою вогняного стовпа, що символізує полум’я любові, як постійний дороговказ у служінні Богові й ближнім; над вогняним стовпом зображено сонце – символ самого Спасителя-Життєдавця; у сонці вміщена монограма Ісуса Христа, над якою є хрест, як знак слідування за Ним. Увесь герб оточує вінок з двох галузок: дубової і лаврової. Дубова галузка символізує постійність і міць у духовному рості і працях, а лаврова – есхатологічну, вічну нагороду для переможців. Ілюстрація представляє герб в постаті мармурової мозаїки, яка знаходиться в каплиці Генерального Дому Василіанського чину в Римі.
Харизма
Плекання спільнотового життя задля власного освячення через виконання обітів й заповідей любові та задля спасіння ближніх за посередництвом благовістування через проведення місій і реколекцій, наукову та видавничу діяльність, душпастирство і працю з молоддю.
Загальна чисельність монахів
Василіянського Чину св. Йосафата
Загалом у Чині, не враховуючи кандидатів, є 601 монах, деякі з них належать до інших Східних Церков свого права: Румунської, Угорської, Словацької та Мукачівської єпархії.
Чисельність монашої спільноти
Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні
Загальна чисельність – 303, з них громадян України – 297, включаючи тих, які знаходяться за кордоном – 42; іноземців, що працюють на Україні – 12, з них ? 6 членів належать до монашої спільноти Провінції.
З ієрейськими свяченнями – 101, студентів – 80, братів – 79, новиків і кандидатів – 43.
Опис монашого одягу
Згідно з Конституціями ЧСВВ, чернечий одяг василіянського ченця, як символ посвяти, складається з ряси (габіта), що має білий комірець (колорадку), а також пояс, мантію та каптур. Його колір – чорний, форма – для всіх однакова, якість – невибаглива. У щоденних домових заняттях, де ченці св. Василія Великого виступають як спільнота, вживають рясу, а в урочистих богослужбових відправах, за прийнятим звичаєм, теж – мантію і каптур.
Поза монастирем ченці-Василіяни, згідно з Конституціями, вживають рясу (габіт) або „клержімен”, а при зайняттях можуть носити одяг, пристосований до країни, в якій проживають, дотримуючись завжди засад скромності і самопошани, та стараються заодно пам’ятати, що не одяг робить справжнім монахом, а, власне, переміна серця та наслідування Ісуса Христа у повсякденному житті.
Дата заснування і засновник
Засновником василіянських монастирів у роках 357–358 є святий Василій Великий (329-379), уродженець Кесарії Кападокійської, який походив з вельми заможної і глибоко побожної християнської родини, яка дала багато святих. Найстарша сестра Василія св. Макрина замолоду посвятилася чернечому життю (вона багато спричинилася до зростання побожности Василія і до його монашого покликання). Двоє його братів стали єпископами (Петро і св. Григорій з Нісси).
Початкову освіту Василій здобув від батька, професора красномовства в Неокесарії. Згодом батько скерував сина на студії до Кесарії, пізніше до Царгорода і до Атен. Юнак виявив надзвичайні здібності і любов до знань. Там він також заприязнився зі своїм земляком – св. Григорієм з Назіянзу.
Але після блискучого закінчення студій популярність і великі успіхи на професорській кафедрі цілком полонили душу Василія. Оточений славою і світськими почестями, він забув про мрії своєї юності: покинути світ й жити тільки з Богом. І лише родинна трагедія (смерть брата Навкратія), благання хворої матері й переконливе нагадування сестри Макрини вплинули на переміну життя Василія. Він охрестився і незабаром розпочав аскетичне життя в Анесії. Потім Василій напише про це у спогадах: „Я оплакував з великим болем нужденне моє життя, що я його вів аж до того часу…”.
У 357-358 рр. Василій подорожував по Єгипту й Близькому Сході, щоб там почерпнути досвіду монашого життя. Повернувшись додому, він збудував монастир, заклавши вже свої правила, які згодом розвинув. Вони стали основою не лише для східного чернецтва, але й значною мірою для західного, адже і св. Венедикт мав їх за взірець, бо правила св. Василія – це „Євангелія в практиці”, які ґрунтуються майже на цитатах Святого Письма. Під Божим натхненням він зумів вказати якнайкращий спосіб для втілення науки Євангелії в життя людини.
Своєю активною апостольською працею св. Василій втілював Божу Заповідь любові (про це зокрема свідчать його понад 350