Як відбуватимуться вибори Глави Української Греко-Католицької Церкви
Вибори Глави нашої Церкви
9 лютого 2011 року українські ЗМІ повідомили, що Глава УГКЦ Любомир Гузар подав у відставку.
10 лютого 2011 року, о 13:00 год. київського часу, прес-служба Святого Престолу офіційно повідомила, що Папа Римський Бенедикт XVI прийняв зречення Блаженнішого Любомира Гузара з уряду Верховного Архієпископа Києво-Галицького. Годиною пізніше цю новину під час прес-конференції підтвердив сам Любомир Гузар.
Багато вірних нашої Церкви жваво обговорює подальший розвиток подій з цього приводу, а також ставить багато питань нам, священикам, зокрема про те, хто може бути обраним на посаду глави Церкви, хто очолює її під час вакантності престолу і т. д. Подаємо нижче статтю з Вікіпедії , яка відповість на ті чи інші питання.
Вакантність посади Верховного Архієпископа УГКЦ
Згідно з приписами канонічного права, посада Верховного Архієпископа може стати вакантною внаслідок його зречення або смерті. Зречення з уряду вступає в силу після того, як його прийме Синод Єпископів УГКЦ після консультації з Папою Римським (або сам Папа Римський, якщо зречення було подане на його ім'я, як це мало місце у випадку Любомира Гузара) і офіційно повідомить про це того, хто зрікся.
Адміністратор Української Греко-Католицької Цекви
За приписами канонів Партикулярного права УГКЦ, коли престол Верховного Архієпископа Києво-Галицького стає вакантним з будь-яких причин, тимчасовим адміністратором УГКЦ, до виборів нового Верховного Архієпископа, стає так званий прототроній (єпископ найстаршої єпархії УГКЦ на території України), тобто архієпископ Львівський. Таким чином адміністратором УГКЦ став архієпископ Ігор Возьняк. До його обов'язків належить тимчасове управління звичайними справами Церкви, скликання виборчого Синоду, головування під час виборчого Синоду. Однак він не має права приймати найважливіші рішення, які вимагають згоди Синоду Єпископів (наприклад, створення нових єпархій, переміщення єпископів тощо). У період вакантності престолу Верховного Архієпископа прототроній має першість перед усіма єпископами УГКЦ. У відношенні до Київської архієпархії (єпархії Верховного Архієпископа), а також ставропігійних монастирів (наприклад, Унівської Лаври), адміністратор має ті самі права, що має адміністратор будь-якої вакантної єпархії. Під час вакантності престолу Верховного Архієпископа протосинкел ісинкели (перший заступник і заступники єпископа) Київської архієпархії зберігають свій уряд (на відміну від інших єпархій, у яких при вакантності престолу протосинкел і синкели, якщо не є єпископами, автоматично втрачають уряд). Також адміністратор не має права усунути їх з уряду і не може запроваджувати нічого нового.
Процедура виборів Верховного Архиєпископа Києво-Галицького
Звичайною процедурою обрання Верховного Архієпископа є вибори на Синоді Єпископів. Усім іншим особам, які не є членами Синоду, заборонено будь-яким чином втручатись у хід виборів чи то перед Синодом, чи під час його тривання.
Скликання виборчого Синоду
Адміністратор Церкви повинен повідомити всім єпископам даної Церкви про вакантність престолу та скликати єпископів на Синод для виборів. Виборчий Синод повинен відбутися впродовж двох місяців від дня вакантності престолу. Синод зазвичай відбувається у резиденції Верховного Архієпископа, але Адміністратор Церкви, за згодою Постійного Синоду (органу виконавчої влади, що складається із Глави Церкви і чотирьох єпископів, трьох з яких терміном на п'ять років обирає загальний Синод, а одного призначає сам Верховний Архієпископ), може визначити інше відповідне місце (у 2011 році — Реколекційний центр уБрюховичах, оскільки резиденція Верховного Архієпископа в Києві поки що перебуває на стадії будівництва).
На Синод повинні бути скликані всі єпископи УГКЦ з України і з-за кордону. Усі єпископи, які на даний момент виконують свій уряд у Церкві, суворо зобов'язані до участі в Синоді. Якщо єпископ вважає, що має поважну перешкоду, яка не дозволяє йому брати участь у Синоді, він повинен письмово повідомити про цю перешкоду. Про достатність перешкоди вирішують єпископи, зібрані на Синоді, на початку його засідань. Єпископи, які за віком або з іншої поважної причини вже зреклися свого уряду, мають право, але не мають обов'язку участі в Синоді. Мінімальний кворум для того, щоб визнати Синод канонічним — дві третини від тих, які мають обов'язок участі в Синоді, за винятком тих, які мають законну перешкоду (у 2011 році кворум становить 24 єпископи).
Хто може стати Верховним Архієпископом
Канонічне право вимагає, щоб кандидат на посаду Верховного Архієпископа відзначався сильною вірою, побожністю, розсудливістю та іншими чеснотами, мав добру репутацію, був неодружений, мав принаймні сорок років життя і принаймні десять років перебував у сані пресвітера, був доктором або ліценціатом, або принаймні знавцем якоїсь священної науки. Верховного Архієпископа звичайно обирають з-поміж єпископів, однак члени Синоду можуть обрати також неодруженого пресвітера з відповідними даними. Попереднього висунення і обговорення конкретних кандидатур не передбачено.
Хід Синоду, право голосу, голосування
Головує на Синоді Адміністратор УГКЦ. Два єпископи, наймолодші єпископською хіротонією, є членами лічильної комісії (у 2011 році наймолодшими за хіротонією є єпископи Венедикт Алексійчук і Йосиф Мілян). Постійний Секретар Синоду (у 2011 році — єпископ Богдан Дзюрах) є також секретарем виборчого Синоду. Усі присутні мають суворий обов'язок зберігати таємницю стосовно усіх питань, що стосуються виборів, упродовж і після Синоду.
Усі члени Синоду Єпископів, які прибули у визначений час на Синод, мають право голосу під час виборів. Кожен єпископ має право тільки на один голос (навіть якщо він виконує єпископські функції у кількох різних єпархіях). Голосування через уповноваженого або листом заборонене. У залі для виборів можуть бути присутні тільки члени Синоду (в УГКЦ навіть Секретар і члени лічильної комісії мають бути єпископами). Якщо хтось із членів Синоду захворів би під час виборів, але був би присутній у будинку, де відбуваються вибори, члени лічильної комісії зобов'язані прийняти його голос у письмовій формі. Щоб голос був дійсним, він повинен бути вільним (без жодної форми примусу), таємним (не дозволяється голосування підняттям рук або іншим аналогічним способом), певним (з бюлетеня має однозначно випливати, за кого проголосував виборець), абсолютним (не можна додавати жодних умов до свого голосу), визначеним (не можна голосувати за кількох осіб одночасно). Умови, додані до голосу перед голосуванням, вважаються недоданими. Після кожного голосування насамперед підраховується кількість бюлетенів і порівнюється її з кількістю присутніх. Якщо ці числа неоднакові, дане голосування проголошується недійсним, і проводиться поновне голосування. Потім підраховуються голоси, віддані за кожного з кандидатів. Після кожного підрахунку бюлетені знищують.
За приписами Партикулярного права УГКЦ, під час виборів Верховного Архієпископа обраним слід вважати того, хто отримав дві третини голосів всіх присутніх. Якщо впродовж трьох голосувань ніхто не отримав потрібної кількості голосів, тоді четверте голосування проводиться для двох кандидатів, які в третьому голосуванні отримали більшість голосів; з цих двох кандидатів обраним є той, хто отримав більшість голосів. У випадку рівності голосів у третьому або четвертому голосуванні перемагає старший за єпископською хіротонією (а якщо й за хіротонією вони рівні, то старший за пресвітерським рукоположенням) .
Прийняття вибору з боку обраного
Після того, як один із кандидатів набере необхідну кількість голосів, якщо він є єпископом, принаймні офіційно проголошеним, адміністратор УГКЦ запитує його, чи він приймає вибір (якщо обрано адміністратора, то запитування проводить єпископ, найстарший за єпископською хіротонією). Якщо обраний не є єпископом, то спочатку потрібно зробити все, що необхідне для єпископського проголошення (в тому числі отримати згоду Папи Римського на те, щоб даний пресвітер був єпископом), а вже згодом запитувати обраного про прийняття вибору на уряд Верховного Архієпископа.
Упродовж двох днів обраний повинен прийняти або відхилити вибір. Відхилення вибору або відсутність відповіді після двох днів призводить до абсолютної втрати прав, пов'язаних з обранням, однак та сама особа може бути знову обрана.
Затвердження виборів, проголошення та інтронізація нового Верховного Архієпископа
Якщо обраний приймає вибір, Синод повинен офіційно синодальним листом повідомити Папу Римського про проведення і результат виборів, а обраний єпископ повинен надіслати власноручного листа до Папи з проханням про затвердження виборів. Після отримання затвердження він складає перед Синодом Єпископів визнання віри й обітницю ревно виконувати свій уряд, а після проголошення його обрання проводиться його урочисте введення на престол (інтронізація).
Якщо у затвердженні відмовлено, то нові вибори мають відбутись протягом часу, встановленого Папою Римським.
Вибори мають свої часові рамки. Якщо впродовж п'ятнадцяти днів від початку Синоду вибори з якоїсь причини не відбулися б, справа передається на розсуд Папи Римського. У такому випадку він може сам іменувати нового Верховного Архієпископа або призначити нові вибори.
Після інтронізації новообраного Верховного Архієпископа адміністратор УГКЦ повинен якнайскоріше подати йому звіт про своє адміністрування під час вакантності престолу.
Скликання виборчого Синоду Єпископів УГКЦ
17 лютого 2011 року, під час прес-конференції у Києві, адміністратор УГКЦ вл. Ігор (Возьняк)повідомив про те, що Синод Єпископів УГКЦ почне вибори нового Глави УГКЦ 21 березня в Реколекційному центрі імені патріарха Йосипа Сліпого в селищі Брюховичі біля Львова. За словами адміністратора УГКЦ, планується, що 18 березня єпископи прибудуть у Львів, 19 березня вони проведуть зустріч і обговорення, 20 березня буде днем, присвяченим на молитву, з 21 по 24 березня буде проходити Синод і безпосередньо вибори нового Глави УГКЦ. 25 березня при запланованому проходженні виборів можна буде очікувати затвердження нового Предстоятеля УГКЦ з боку Папи Римського Бенедикта XVI. 26 березня планується переїзд єпископату УГКЦ у Київ, а 27 березня — введення нового Предстоятеля УГКЦ на престол у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.
Отже, переживаємо час підготовки до виборів глави нашої Церкви. Маємо, звичайно, право знати, як вибори відбуваються згідно норм і канонів Церкви, але також маємо великий обов’язок перебувати в постійній молитві за дари Святого Духа для єпископів, які будуть брати участь у Виборчому Синоді.
Джерело: Українська Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Вибори_Верховного_Архієпископа_Києво-Галицького_2011