Розпорядок Богослужіння на свято Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня)

28 серпня, четвер

8.00 – Утреня

9.00 – Літургія

18.00 – Молебен (або Вечірня)

18.30 – Літургія

 Прадавній, загальний і глибокий культ Пресвятої Богородиці у Східній Церкві виявив своє особливе значення передусім в нашому літургійному році. Наш церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується, його відкриває празник Різдва Пресвятої Богородиці, а замикає Її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: “Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Присно Діви Марії”.

Хоча празник Успіння нагадує нам про сумну подію смерті, і все ж таки він належить до радісних празників. Богослужіння празника Успіння повне радісних і веселих пісень. В цей день Церква радіє, бо Пресвята Богомати з тілом і душею перейшла з туземного життя до життя вічного, вічної слави Свого Сина, та що з Її Успінням ми одержали в небі могутню Заступницю і Покровительку. Тож погляньмо на Її чудесне Успіння та на установлення празника Успіння.

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

Празник Успіння належить до найдавніших Богородичних празників. Він почався в Єрусалимі незабаром після Собору в Ефезі. Первісне святкування пам’яті Успіння під впливом Ефеського Собору, наголошувало на привілей Її Богоматеринства і тому називалося “Свято Марії-Богоматері”.

В одній з похвальних бесід на честь Преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 28 серпня “Пам’ять Богоматері”, це є пам’ять Її Успіння. В Сірії в V-му столітті цей празник мав назву “Пам’ять Блаженної”.

В VI-му ст.. цей празник дістає свою теперішню назву: “Успіння Пресвятої Богородиці”. В перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одинаково. Олександрійський патріарх Теодосій (†567) приписав святкувати Успіння 6-го січня, а празник її Нанебовзяття 9-го серпня. Ефіопська Церква і сьогодні 6-го січня святкує “Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії”, а 9-го серпня “Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо”. Вірменська католицька церква святкує Успіння в неділю між 12 і 18-им серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і приказав святкувати його 13-го серпня, бо тоді він отримав перемогу над персами.

На Заході празник Успіння під впливом Сходу появився дещо пізніше. Він був прийнятий у Римі за папи Сергія І (687-701), а з Риму перейшов до інших країн Європи. Як на Сході, так і тут різні Церкви святкували його в різному часі. Рим ідучи за Сходом святкував Успіння 15-го серпня. Франція 18 січня, Іспанія після Собору в Толедо 656 року 18 грудня. В римському місяцеслові з 7-го віку, що приписують святому Ієронімові, 18 січня сказано: “Смерть Пречистої Діви Марії”, а 14-го серпня: “Нанебовзяття”. Однак римський календар з 8-го століття має вже тільки один празник Успіня, який припадає на 15 серпня.

У Західній Церкві починаючи від Першого Ватиканського Собору (1869-1870) дедалі більше проявлялись намагання, щоб загальну віру Церкви в чудесне Успіння і Нанебовзяття Пречистої Богородиці проголосити догмою святої віри. Це завдання взяв на себе папа Пій XII (†1958). Він зібрав і проаналізував думки всіх єпископів Католицької Церкви і згрупував їх в Апостольській Конституції “Всемилостивий Бог” з 1-го листопада 1950 року він цілому світу урочисто проголосив: “Владою Господа нашого Ісуса Христа, св. Апостолів Петра й Павла і нашою власною повагою проголошуємо, заявляємо й очеркуемо як Богом об’явлену правду, що Непорочна Божа Мати, Присно Діва Марія, сповнивши свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави”.

В нашій Церкві з празником Успіння зв’язані ще два інші церковні Богородичні празники: Положення чесної ризи Пресвятої Владичиці нашої Богородиці у Влахерні — 2-го липня, і Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці в Халкопратії — 31-го серпня.

В Україні є звичай благословити зілля на Успіння. Наш Типік о. Дольницький каже: “Де є звичай, то після Заамвонної молитви або після відпусту Літургії, має бути благословення зілля”.