Більше 100 богопосвячених осіб та мирян взяли участь у курсі “нової євангелізації”

Поділитися:

ФОТОРЕПОРТАЖ

З 1 до 3 лютого 2013 р.Б. в смт. Брюховичі (Василіянський Інститут Філософсько-Богословських Студій) Школа євангелізації Святого Апостола Андрія (ШЄСА) вкотре зібрала 108 богопосвячених осіб та мирян греко- та римо-католицьких громад України на цього разу методологічний євангелізаційний курс «Андрій». Протягом 3-ох днів світські проповідниці з Італії Софія та Кяра розповідали учасникам курсу про методологічні здобутки ШЄСА за 35 років діяльності та необхідність, значення і спосіб застосування цих здобутків сьогодні в рамках «нової євангелізації», оголошеної Церквою. Проповідниці наголосили на тому, що заклик «нової євангелізації» за участю мирян пролунав з вуст Церкви ще в 70-х рр. CC століття. Однак, без нашого активного слухання, без нашої позитивної відповіді на цей заклик долучитися до звіщання Христа у світі «нова євангелізація» може залишитися порожнім клерикальним гаслом. Тож, протягом трьох днів учасники вчилися, як не допустити цього, як не відкидати ближнього, відпускаючи рибу в море через власне невміння рибалити, а, натомість, стати професійним рибалкою.

[singlepic id=687 w=600 h=400 float=center]

В перший день учасники курсу ознайомились з методологією, яку Святий Дух застосував до Св. апостола Андрія, запаливши його серце любов’ю до Христа. Проповідниці наголосили, що саме таке живе і гаряче серце може сьогодні запустити «євангелізаційний котел».

Софія та Кяра звернули увагу учасників на те, що для поширення справи Божої – Доброї Новини – євангелізатор повинен знати, де і як «вдарити», аби «відремонтувати», насамперед, своє серце та змінити свою ментальність.

[singlepic id=688 w=600 h=400 float=center]

 Проповідниці наголосили на тому, що всі без винятку створені для євангелізації, тому миряни не повинні пасивно уповати у цій справі виключно на богопосвячених осіб, натомість, повинні активно виконувати свій обов’язок члена Церкви – поширювати Послання Боже. Йдучи цією дорогою, євангелізатор повинен, перш за все, чітко визначити і в подальшому витривало концентруватися на єдиній меті – Царстві Божому, – а також набратися далекоглядності, мужності і сміливості крокувати до цієї мети настільки цілеспрямовано та палко, щоб кожен подорожній розділив з ним цю мету.

[singlepic id=693 w=600 h=400 float=center]

 Євангелізатор – це приклад дії Божої любові та доказ взаємності в любові до Христа, людина, яка не просто повідомляє про Христа, а веде до Ісуса силою Святого Духа, переконання, любові та витривання. Тож, Дух Святий є законним і єдиним координатором євангелізації: «якщо немає вітру Святого Духа, ти не рухнешся, не встанеш». Без Святого Духа неможливе оновлення ментальності. При цьому Господь звертається до кожної людини: «Я потребую тебе, щоб привести до Себе саме цього твого брата чи сестру». На такий заклик істинний євангелізатор повинен відповісти словами Мойсея та пророків, словами відданості та готовності: «Ось я, Господи!».

Софія та Кяра чітко підкреслили, що кожен, хто потрапляє на «човен євангелізації», потрапляє туди для особливої та копіткої праці, а не для відпочинку, адже «недостатньо знати, що робити, треба знати, як».

[singlepic id=696 w=600 h=400 float=center]

 Проповідниці наголосили на тому, що саме новий євангелізатор є тою особою, від якої залежить «нова євангелізація». Новий євангелізатор повинен бути орлом, а не стерв’ятником, розбивати старі схеми та радо обновляти свій розум любов’ю до Христа, перемінюючи спосіб мислення та ментальність. Євангелізатор – це рибалка, який повинен навчитися мислити дуже широко і одночасно бути зосередженим та уважним, аби впіймати велику рибу і не упустити малу.

Разом з учасниками Софія та Кяра роздумували над обов’язком євангелізатора мати мрію – єдину об’єктивну мету, яка рухає життя, – адже саме «мрійники Бога» писали історію Бога – історію спасіння. Тож, кожен мав нагоду спитати себе, чи не є його мрія лише відголоском справжньої мрії, лише ілюзією. Скільки цілей у мене в житті? Скількох я досягну і як проживу життя, досягаючи? Як я покликаний нести Христа світу? Відповідь на ці каскади запитань: життя в повноті – це життя з і заради однієї мрії – Царства Божого, – тож, наше завдання полягає у мудрому виробленні стратегії, а далі – «боротися доброю борнею».

Другого дня учасники курсу разом з проповідниками приступили до вивчення процесу звіщання Доброї Новини – передавання послання від передавача (євангелізатора) до приймача («нового Петра»). Тут проповідниці наголосили, що невдача може спіткати проповідника лише через обраний ним спосіб передачі послання, а не через зміст самого послання. При цьому як приклад досконалого спілкування було справедливо приведено приклад спілкування у Пресвятій Трійці. Тож, кожному з нас слід добре пам’ятати, який великим даром є дар спілкування з Богом та зі світом. Звіщаючи Добру Новину, постав себе у присутність Бога, аби Господь послужився тобою, якщо така Його свята воля.

Кяра та Софія почергово проаналізували основні риси нового євангелізатора. Насамперед, вірити і жити тим, що проповідуєш, як це робив Ісус. По-друге, мати непереборне бажання проголошувати Особу Ісуса Христа, випромінюючи велику радість та рухаючись у напрямку «живу-проповідую-живу-проповідую», сказавши своє «так». По-третє, Послання повинно звучати через всю особу євангелізатора, чим і обумовлена його гостра потреба у Святому Дусі. Наступною рисою євангелізатора є використання методології Ісуса Христа – «йти поза, дальше». При цьому проповідниці чітко та однозначно ствердили,  що «лише євангелізуючи, можна стати євангелізатором». Після цього кожен з учасників міг поставити собі запитання: а скількох братів чи сестер я привів до Христа?

Крім того, Софія та Кяра перелічили такі людські засоби звіщання як: точність висловлювання, перевірка (уточнення), інтонація, свідчення, використання прикладів, аналогій, невербального мовлення, інвентаря, постановка питань, застосування динамік та залучення самих учасники. Назвавши першим свідченням любові Христа «євангелізацію по двоє», проповідниці також поділилися особистим досвідом Божої любові та зцілення – своїми історіями спасіння.

Третій день курсу «Андрій» був цілковито присвячений методологічно-дидактичному скелету ШЄСА і, відповідно, кожного курсу. Учасники та проповідниці як Христові рибалки сплели методологічно-дидактичну сітку «нової євангелізації» з 5 методологічних програм та 12 навчально-дидактичних технік.

Слід підкреслити, що курс «Андрій» спрямований на підготовку груп служіння місцевих шкіл ШЄСА та вишкіл нового євангелізатора не лише в проповідникові, але й в кожному з служителів. Однак методологічне спрямування курсу «Андрій» не завадило Господу в особливий спосіб промовляти до кожного з учасників, відкриваючи та лікуючи їхні немочі, страхи чи вагання на шляху «нової євангелізаці».

Під час курсу кожен з учасників зміг звернутися до Господа з молитвою про те, чого йому найбільше бракує, аби стати новим євангелізатором: хтось просив про далекоглядність, інший про кристалізацію мети, третій – про нову ментальність, а четвертий – про ламання старих схем.

Підбиваючи підсумки курсу, один з учасників зазначив, що у євангелізатора є дуже відповідальний обов’язок – роздавати людям те, що ти зібрав і носиш, оскільки воно перетворилося в їжу і було б великим гріхом ховати це багатство зі страху залишитися випорожненим. Тож, виконувати цей обов’язок євангелізатор повинен певно та натхненно, «віддаючи себе» ближнім за прикладом Христа, Який знову і знову наповняє та наповнятиме нас.

[singlepic id=697 w=600 h=400 float=center]

 Підготувала Маріанна Бек

Фото бр. Теоктист ЧСВВ

Поділитися: