Чи потрібен Церкві піар, обговорювали на презентації посібника для журналістів “Церква і медіа”

16 лютого у Києві відбулася презентація нового видання Релігійно-інформаційної служби України «Церква і медіа. Сім кроків до порозуміння». Презентація відбулася у формі дискусії, учасники якої дискутували навколо теми «Чи потрібен Церкві піар?»
Серед очільників дискусії були присутні автори видання: Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної Служби України, о. Микола Мишовський, головний редактор католицького суспільно-релігійного часопису CREDO, Олена Кулигіна, менеджер зі зв’язків з громадськістю РІСУ, а також Юрій Чорноморець, публіцист, православний богослов, та о. Войцех Сурувка, ОР, директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського, де проводився захід. Модерував дискусію Отар Довженко, журналіст, медіакритик, викладач Українського католицького університету.

Для того щоб унаочнити позитивний церковний піар, до слова запросили Руслана Малюту, президента Альянсу «Україна без сиріт», який поділився розповів про нещодавно проведений Альянсом міжконфесійний саміт священнослужителів. «Якщо Церква активно презентує свою діяльність у ЗМІ – це є погано? Чи завжди піар ми повинні пов’язувати з негативом?» За словами Олени Кулигіної, ми повинні розрізняти поняття «піар» та «пропаганда». Якщо друге – це монолог, то PR – це обов’язково діалог між Церквою та її цільовою аудиторією.
Висловлюючись з приводу доцільності PR у Церкві, запрошені дійшли одностайного висновку, що зв’язки з громадськістю (public relations) є невідємною частиною праці Церкви як з вірними, так і з широким колом невоцерковлених людей, чию думку формують ЗМІ.
«Засоби масової комунікації досить часто є некомпетентні у церковних справах. Достатньо навести свіжий приклад програми Савіка Шустера, який, обговорюючи нещодавню відставку Папи, не запросив жодного католицького експерта. Простіше кажучи – просто опозорився на очах у чисельних телеглядачів, продемонструвавши власну недолугість у цьому питанні», – сказав Отар Довженко.
За словами Юрія Чорноморця, ситуація з церковними прес-службами є просто критична. Причина цьому – некомпетентність працівників, але нерідко також банальна відсутність таких структур у Церкві. «На голову вище серед цієї кризи є Українська Греко-Католицька Церква, яка бодай трохи намагається боротися з нею та досить гідно представляє себе у медіапросторі», – підкреслив Юрій Чорноморець, викликавши у залі хвилю емоцій.

Отець Микола Мишовський відзначив масштаби PR, який Церква могла б застосовувати у своїй євангелізації. Ішлося не лише про висвітлення подій з життя парафії, а навіть про банальну відсутність розкладу Богослужінь при вході до храму, що належить до безпосереднього контакту Церкви та вірних.
Домініканець о. Войчех Сурувка, повернув усіх присутніх з абстрактних роздумів про піар в житті Церкви до безпосереднього Її завдання – нести спасіння. «Допомагає діалог Церкви та громадськості у справі спасіння конкретної людини? Якщо так – тоді ми на правильному шляху. Ми не маємо забувати головної мети, а не «продавати» Церкву, віру за допомогою сучасних технологій», – підсумував о. Войчех.
У паузах між дискусіями слово брав Дмитро Крикун, медіаексперт, котрий доводив неминучість використання піару у стосунку до церковних та релігійних організацій, якщо ті розраховують на успіх у своєї цільової аудиторії або хоча б на адекватну присутність Церкви у ЗМІ.
Наприкінці між учасниками було розіграно три примірники видання «Церква і медіа», власником одного з яких став о. Роман Шуп’яний, ЧСВВ, який завітав на презентацію разом з представниками молоді храму Св. Василія Великого.

Дискусія стала чудовим поштовхом до ознайомлення з першим українським підручником із зв’язків з громадськістю для церков та релігійних організацій. До речі, віднедавна публікації на цьому сайті пишуться виключно за рекомендаціями авторів «Церкви і медіа» 🙂