«Ми любимо, коли виконуємо Божу волю щодо нас», – Любомир (Гузар) під час зустрічі з монашеством (аудіо)
Слухати запис зустрічі (45 хв.):
23 лютого у монастирі Св. Василія Великого відбулася зустріч богопосвячених осіб Київської Архиєпархії. Почесним гостем став Блаженніший Любомир (Гузар), колишній Глава УГКЦ, а нині – єпископ-емерит.
Як уже згадувалося, у зустрічі взяли участь чернечі спільноти василіян, редемптористів, студитів, оо. Воплоченого Слова, сс. Служебниць, сс. Мироносиць, сс. Пресвятої Родини та сс. Фатімської Божої Матері. Ченці та черниці цих спільнот трудяться в Києві, Чернігові, Вінниці, Житомирі, Барі, Обухові, Княжичах та інших місцевостях.
Темою для обговорення серед монашества, яку запропонував учасникам Блаженніший Любомир стала родина: звичайна і монаша. Яке місце має посідати монаша спільнота у житті ченця та чи зобов’язаний він відмовлятися від частих контактів з власною родиною, котру він свого часу полишив, пішовши до монастиря? Чи є для нас дискомфортом брак спілкування з батьками? «Сьогодні ми живемо в інших обставинах, ніж за часів підпілля, отже маємо більше можливості контакту з родиною, навіть через телефон. Але чи допомагає богопосвяченій особі та свобода, глобалізація?» – так розпочав діалог з монашеством Любомир (Гузар).
Отець Никанор Лоїк (студит) слушно зауважив про потребу богопосвяченої особи, з якою вона їде до батьків, до родини. «Якщо метою є розділити радість – це одна справа, але якщо духовна особа їде до родини як до спільноти, ставлячи сім’ю на противагу монастирю – це зовсім інше. Це вже проблема», – поділився думкою о. Никанор.
Ділячись власним досвідом, присутні згадували про Третій Чин, який дозволяє родині бути причасною до згромадження, до якого належить їхній син чи дочка.
(Детальніше про Третій Чин у василіян – http://h.ua/story/9892/)
Одну з найважливіших цілей монаха визначив о. Григорій Рогацький, ВС: «Як казав Ісус Христос, «будьте досконалі як Отець ваш небесний досконалий». Ніхто з нас не є досконалий і не осягне цієї досконалості в цьому житті, але це має бути нашою метою – осягти досконалість у духовному житті». Блаженніший Любомир зауважив у відповідь на думку о. Григорія, що важливим є прийняти любов Бога та Його волю, а також – сповняти його заповіді. Це є покликанням не лише монаха, але й кожного мирянина. «Ми любимо, коли виконуємо Божу волю щодо нас», – підкреслив Блаженніший.
«Як монахи, ми зобов’язуємось бути послідовними у виконанні Божої волі. Коли ми кажемо, що ставимо Бога на перше місце – це не зовсім так. На першому місці для монаха є саме Божа воля, яку він прагне виконати і бере для цього на себе додаткові зобов’язання перед іншими», – підсумував Блаженніший Любомир.