Страсні моління в нашому храмі. Великий Четвер та Велика П’ятниця
Метою богослужінь, в яких беремо участь цими днями, є переживання єдності зі Спасителем. Отримуючи свідчення Його безумовної любові, ми усвідомлюємо нашу гріховність та маємо особливий час для особистої при задуми над власним життям. Події Страсного тижня допомагають нам у цьому.
Для того, щоб глибше зрозуміти суть Страсного тижня, погляньмо на події з Євангелія, які передували становленню Великого тижня у церковній традиції.
У Страсний тиждень згадуємо Таємну Вечерю, страждання, розп'яття і поховання Ісуса Христа. Усі дні Страсного тижня звуться «Великими» — Великий Понеділок, Великий Вівторок… Особливо важливими вважаються останні три дні перед Великоднем — Великі четвер, п'ятниця та субота. Під час кожного з них на службах читаються уривки з Євангелія, що розповідають про страждання Христа.
У четвер віруючі згадують становлення таїнства причастя Тіла і Крові Христових — Євхаристії.
Велика п'ятниця — найскорботніший день, тому що саме в п'ятницю Ісус був розп'ятий і помер на Хресті, викупивши людські гріхи. У суботу тіло Христа «перебувало в труні», але душею Спаситель зійшов в пекло і вивів з нього душі праведників.
Страсний Четвер. Храм св. Василія Великого у Києві
Зранку у Великий четвер у храмі розпочалася Вечірня з Літургією святого Василія Великого, яку очолив о. парох Рафаїл Стефурак ЧСВВ у співслужінні отців монастиря. Під час проповіді о. Рафаїл наголосив на важливості того дня, коли наш Спаситель під час Тайної вечері встановив Тайну Євхаристії, а також доручив апостолам «чинити це на Його спомин». За словами о. Рафаїла, від апостолів усі єпископи і священики дістали завдання здійснювати це Таїнство і таким чином уприсутнювати у Церкві спасительну Дію Бога. Також Страсний четвер у Церкві вважається днем установлення Тайни Священства. Тому отець проповідник звернув увагу на важливість місії священика, закликавши вірних до молитви за духовних пастирів.
У той же час ігумен Василій Тучапець взяв участь у Літургії, яку очолив Блаженніший Святослав (Шевчук) у Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Глава Української Греко-Католицької Церкви освятив антимінси і миро та здійснив Чин умивання ніг дванадцятьом священикам, серед яких був і о. Василь.
Антимінс — це посвячений обрус із частинкою мощів святих на престолі в церкві. На антимінсі звершується під час св. Літургії таїнство Євхаристії. Без антимінса не можна служити св. Літургії. Звичай антимінсу з мощами святих походить ще з давньохристиянських часів, коли Богослужіння відбувалися на гробах мучеників.
Чин умивання ніг – це обряд, який походить від євангельської події, коли Христос умив ноги своїм учням, зробивши їх гідними Синівства Божого. До нашого часу ця традиція збереглася. У Чистий четвер єпископ, який символізує самого Христа, умиває ноги священнослужителям своєї єпархії, які символізують апостолів.
Ввечері у храмі св. Василія Великого служилася Утреня Страстей (Страсті), під час якої вірні роздумували з запаленими свічками про останні дні життя Спасителя. Під час богослужіння було прочитано 12 уривків Євангелія, які вплетені в Чин Утрені. Утреню очолив о. протоігумен Пантелеймон Саламаха ЧСВВ, який прибув до нас разом з провінційним радником о. Макарієм Флячком та провінційним економом о. Макарієм Солюком ЧСВВ.
Характерною особливістю Утрені Страстей є те, що усі вірні тримають запалені свічки, а священики, які читають Євангеліє, 12 разів змінюють ризи. Тому вірні могли бачити дванадцять фелонів різної барви.
Велика П’ятниця. Храм св. Василія Великого у Києві
Молитовний день у Храмі розпочався Царськими Часами, під час яких читалися псалми, читання пророків, Апостола і Євангеліє про страсті Ісуса.
Цікаво, що назву «царські» богослужіння отримали від того, що в давнину у Часах брав участь сам імператор. На Часи в інші дні він не приходив (або дуже рідко). Також Царськими Часами називають часи в Навечір’я Різдва і Богоявлення.
Після богослужіння, котре очолив о. протоігумен Пантелеймон Саламаха, розпочалася Вечірня з виставленням Плащаниці. Під час співу стихир стиховні священики урочисто підносили Плащаницю, йдучи храмом, а відтак виклали її для поклоніння і цілування вірними.
Плащаниця є іконою, на якій зображено сцену поховання Ісуса Христа. В часі Великої П’ятниці, коли вірні глибоко переживають смерть Спасителя, це урочисте виставлення і почитання Плащаниці, дає змогу немовби стати учасниками цієї сумної похоронної процесії. Разом з Божою матір’ю, Йосифом Ариматейським, Никодимом, жінками мироносицями та Йоаном, улюбленим Його учнем, ми, сумуючи, укладаємо Тіло Господа до гробу.
Після покладання Плащаниці о. Рафаїл разом з учасницями руху «Матері в молитві» провів молитовну годину чувань, в часі якої матері просили в Спасителя і Богородиці благодаті для своїх дітей, а також молилися за всіх парафіян, хворих та знедолених.
Підготував о. Роман Шуп’яний, ЧСВВ
Фото автора
Фото з Собору – бр. Ярослав Павлюк