В Умані пом'янули загиблих мучеників-василіян на місці колишнього монастиря ЧСВВ
29 червня 2013 року відбулося поминання пам'яті загиблих мучеників-василіян в Умані на Черкащині. У парафіяльному домі Службу Божу очолив віце-канцлер Курії Київської Архиєпархії о. Василь Чудійович у співслужінні з місцевим парохом о. Дмитром Белеєм, о. Василієм Тучапцем, ЧСВВ, ігуменом Монастиря св. Василія Великого у Києві, о. Йосафатом Ковалем, ЧСВВ, з Крехівського монастиря, о. Робертом Лисейком, ЧСВВ, з Бару (Вінниця), о. Венедикт Деркач (ігумен Кам'янець-Подільський) разом з о. Єремією Рибаковим, ЧСВВ. Також вшанувати пам'ять своїх мучеників приїхали брати Брюховицького та Крехівського монастирів з Львівщини та прочани із Києва. На території колишнього навчального закладу в Умані було відправлено Панахиду за невинно вбитими.
Події історії пригадують про страшні злочини, які відбувалися в далекому минулому на Черкащині. Рік 1768 ввійшов в історію, як болюча рана для Василіянського Чину. Саме в цей час в роки Коліївщини загонами Гонти, Залізняка були вбиті отці та брати Василіяни в Уманському монастирі.
Завдячуючи свідченню невідомого українського хлопця, котрий був самовидцем подій Уманської різанини, оскільки той служив в Умані монастирським сторожем та прислуговував о.-ігумену Гераклієві Костецькому, місіонер о. К. Срочинський записав по свіжих слідах подій унікальні свідчення про останні години життя уманських братів-василіян, а отже можемо воскресити та повернути їхні імена з небуття та помолитися за душі та спокій замучених монахів.
1. Ігумен Уманського монастиря василіян та ректор колегіуму Гераклій Костецький (початково поранений у монастирській каплиці, згодом ще раз застрелений та заколотий списами).
2. брат-шафар Методій Маєвський, замордований у коридорі монастиря.
3. о. віце-ректор Іван Левицький.
4. о. Ілія Магерович, місіонер з Білилівки.
5. о. Ліберій Очаський (Очавський), закристиян та касир.
Останніх трьох монахів було забито разом: спочатку нагло перервавши акафіст до Богородиці, василіян вигнано з каплиці, роздерто чернечі габіти, гнано через місто, бито нагайками, киями та ратищами від списів по головах, очах та плечах, аж поки мученики не стали спливати кров`ю. Невдовзі, вигнавши на вулицю монахів, головорізи почали квапити мучеників, та, зрештою, по одному закололи.
Крім релігійних мотивів також припускають що в той час проводилися Святоіванівські ярмарки, де з’їжджалися багаті купці, шляхта – це також важлива причина, щоб отримати добру здобич для збагачення. На той час в монастирських стінах навчалося біля 150 юнаків, пізніше їх налічувалося до 400. Сьогодні монастирські будівлі використовуються під бар та житлові приміщення.
Тіла Василіян були поховані на території монастиря, які пізніше були перепоховані. До Умані Василіяни перейшли з с. Малої Маньківки, де також був Василіянський монастир.
Історія пишеться для майбутніх поколінь, пишеться для того, щоб читаючи її ми пригадували свідчення віри, мужності і відваги великих мужів. Приклади навчають нас не боятися тих, які убивають тіло… Віра у те прекрасне будуче життя про яке навчає Ісус Христос у блаженствах – блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами (Мт. 5,11-12). Далі Ісус навчає, про те щоб ми любили своїх ворогів і молилися за них, таким чином станете синами Отця вашого, що на небі. Саме про прощення ворогів закликав отець віце-канцлер Василь Чудійович, виголошуючи проповідь під час Божественної Літургії. А ми, вірні сини і доньки української землі, заносімо наші молитви до милостивого Бога, щоб прославив славою святих мучеників рідної землі.
Повідомив бр. Йоан Петришак, ЧСВВ