Відбулося свято Миколая в парафії Св. Василія Великого

Ось і догоряє свіча десятого року у третьому тисячолітті. І серце завмирає, чи ж прийде до нас святий Миколай? А коли прийде, то що нам принесе – дари милосердя, чи ж, що ми заслужили?

А таки прийшов і знову зробив нам – свято серед буднів. І повний міх у нього, і подарунків не злічить, але були і дари навзаєм.

Сестри Антонія, Анастасія, Йосафата і Мар’яна (катехитка),  і батьки гарно підготувалися з дітками – і почалося…

Спочатку був дуже гарний виступ дітей. Вони вітали святого перетворившись на «пряники», «цукерки» і «горішки» чим неймовірно усіх потішили, а далі почалися імпровізації, – кожен хотів щось розказати. Хоч коротенького віршика, хоч кілька рядків. І від найстарших діточок і до найменших, що тільки вчаться говорити . І усіх Миколай вислухав.

Мимоволі подумалося, як же це важливо бути почутим, як важливо аби нас у житті вислухали. Коли дитяче серденько стискається, а раптом мене оминуть, а ну ж, не помітять? Ти, Господи, бачиш і чуєш кожного з нас, благослови ж нас бачити і чути кожного, хто поблизу нас. І наступного року пошли нам, Всеблагий, знову святого Миколая. Нехай же він прийде крізь замети і кучугури людської байдужості, злоби і зневіри, нехай донесе оті наївні і святі Дари, на які ми всі сподіваємося. А ми станемо кращими і, може, різки йому не знадобляться?

Розповів Миколай – Тарас Жирко