Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології з нагоди дня Бога Творця
«Енергетика має бути дружньою до довкілля та безпечною для людей»
Дорогі брати і сестри!
Українська Греко-Католицька Церква відзначає на початку церковного року (1/14 вересня) – День Бога Творця, який християни різних конфесій по всьому світі святкують як день молитви та відповідальності за природне довкілля.
В цей день виражаємо Богові свою вдячність за дар життя і наш дім – Землю, даровану нам, щоб ми могли знайти тут все необхідне для дочасного життя, краще пізнати свого Творця і наблизитись до нього. Вшановуючи та прославляючи Творця пригадуємо своє покликання бути відповідальними домоуправителями світу Божого і застановляємося як можемо краще реалізувати його сьогодні, в час безпрецедентних екологічних викликів та загроз.
Одним із найвагоміших викликів для сучасного людства, і особливо для України, є енергетичні проблеми. З одного боку енергетика має вирішальний вплив на стан економіки в державі та рівень життя населення, а з іншого – вона одне із головних джерел забруднення довкілля і негативного впливу на здоров’я та якісний стан життя людей. Левова частка енергії виробляється із таких вичерпних ресурсів, як нафта, вугілля, газ і уран, дефіцит яких стає все більш очевидним, а їх спалювання призводить до дисбалансу кліматичної системи та негативних суспільно-екологічних наслідків у глобальному масштабі. З огляду на це світова спільнота, відповідно до рекомендацій ООН, відзначає 2012 – як рік «Сталої енергетики для всіх», з метою підвищити рівень обізнаності про те, наскільки важливим є вирішення завдань сучасного енергопостачання, доступу до недорогих енергоресурсів, підвищення енергоефективності та екологічності джерел енергії.
Особливо гостро енергетичне питання стоїть в Україні, де, згідно із Національною доповіддю про стан навколишнього середовища за 2010 р., з усіх впливів на навколишнє середовище і населення, наймасштабнішими і дуже небезпечними є газопилові викиди підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), які становлять близько 40% викидів усіх секторів економіки. При цьому 70% – це викиди теплоенергетики, на долю якої припадає близько половини виробництва електроенергії (пор. Національна доповідь 2010 р., 184). Приблизно стільки ж струму в Україні виробляють атомні електростанції (АЕС), розміщення яких на території нашої держави згідно з оцінкою Міністерства екології і природних ресурсів є не тільки екологічно необґрунтованим, але й таким, що зберігає в собі загрозу нових аварій і становить дуже складну проблему захоронення ядерних відходів і самих АЕС після закінчення терміну їх експлуатації (пор. там само, 184-185).
Проблема належного енергозабезпечення не відноситься лиш до технічних питань, але рівно ж потребує комплексної морально-етичної оцінки та зважування таких аспектів як безпека людей, економічний і соціальний розвиток, а також відповідальність за створіння.
Про взаємозв’язок між правильним ставленням до споживання енергії та її виробництва і відповідальністю за створіння неодноразово повчає у своїй соціально-екологічній доктрині папа Венедикт XVI. У енцикліці Caritas in veritate він розглядає розв’язання енергетичного питання як ключ до збереження створіння і наголошує на особливому значенні у цьому процесі трьох складових: зменшення споживання енергії, покращення енергоефективності і відновлювальних джерел енергії (пор.Caritas in veritate, 49).
Основуючись на цьому соціально-екологічному вченні Католицької Церкви, звертаємо увагу на те, що для «сталої енергетики», яка була б дружньою до довкілля і безпечною для людини, необхідно взяти до уваги передусім три речі. По-перше – через відповідні заходи по заощадженню скоротити споживання енергії, адже практично кожен «кіловат» виробництва електричної чи тепл