“Бог доторкнувся до мого плеча”: о. Олег та його історія пошуку Бога

Коли мені було 15 років, я ввійшов у погану компанію і не хотів ходити до церкви. Мама плакала і просила мене йти з нею у неділю. Проте я крикнув: «Ідіть самі до своєї церкви і Бога». Мабуть, я віддалявся від Бога і починав втрачати віру. Але Бог доторкнувся мого плеча, у буквальному сенсі – лівого плеча. У неділю після докорів матері і її плачу, я приліг на ліжко і відчув легкий удар в рамено. Звичайно, я налякався, і був в церкві скоріше, як мама. Цю неділю я ніколи не забуду. Я переконаний, що це Божа рука привела мене в Церкву і віддалила від поганої компанії.

Ця історія вплинула на моє рішення навчатися в семінарії та на дальше покликання служити Богові. Хоча ніхто ніколи не давав мені шансу, що я поступлю в семінарію, навіть мій парох. Я ходив своїми дорогами: дискотека, забави і таке подібне, звичайно, дотримуючись моралі. Не було в мене звичаю ходити кожний день на службу Божу, як мої приятелі міністранти. Після тієї події ходив до Церкви в день чи ввечері, пізніше до священика люди йшли на різні праватні молитви, а я туди вже не йшов. Мені цікавіше було піти до будинку культури, де зовсім не було культури.

Одного разу я сидів у кріслі і дивився на п’яних дівчат і хлопців, і в тій я хвилині засумував. Промовив до себе: «я маю йти в семінарію, щоб потім служити Богові і виводити людину з різного роду духовних бід, з алкоголізму».

Бог допоміг мені обрати свій життєвий шлях і я дякую йому сьогодні за тих людей, котрих Він посилає на моєму шляху, що дозволяють мені глибше пізнавати Бога та власне покликання до служіння.

о. Олег, 34 роки