Послання Папи Франциска на Великий піст
«Він став бідним, щоб ви його вбожеством розбагатіли» (пор. 2 Кор 8:9)
Дорогі брати і сестри!
З нагоди Великого посту, я хотів би запропонувати вам деякі роздуми, які можуть допомогти на шляху особистого та спільного навернення. За основу для них я беру вираз апостола Павла: «Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли» (2 Кор 8:9). Апостол звертається до християн Коринфа, щоб спонукати їх бути щедрими в допомозі віруючим Єрусалима, що потребували. Що кажуть нам, християни сьогодення, ці слова апостола Павла? Що означає для нас сьогодні запрошення до бідності, до бідного в євангельському сенсі життя?
Благодать Христа
Насамперед, ці слова говорять нам, як діє Бог. Бог відкривається не за допомогою мирських влади та багатства, але за допомогою слабкості та бідності: «задля вас став бідним, бувши багатим…» Христос, вічний Син Божий, рівний з Отцем у силі й славі, зробився бідним, зійшов до нас, став близьким до кожного з нас, оголеним, «применшеним», щоб стати подібним до нас (пор. Флп 2:7, Євр 4:15). Велика таємниця – втілення Бога! А причиною цього є Божа любов, любов, яка є благодаттю, щедрістю, прагненням до близькості, відданням себе та самопожертвою без вагання за улюблені створіння. Любити, кохати – це розділити все з тим, кого любиш. Любов робить подібними, створює рівність, ламає стіни й долає відстані. І Бог зробив це для нас. Справді, Ісус «працював людськими руками, Він думав людським розумом, діяв людською волею, любив людським серцем. Народившись від Діви Марії, Він дійсно став одним із нас, подібним до нас у всьому, крім гріха» (пор. II Ватиканський Собор, Пастирська Конституція Gaudium et Spes, 22).
Ісус стає бідним не задля бідності самої по собі, але – як каже апостол Павло – «щоб ви його вбожеством розбагатіли». І це не гра слів, не ефектний вираз! Натомість, це вираз Божої логіки, логіки любові, логіки Втілення та Хреста. Бог не хоче, щоб спасіння просто впало на нас з небес, як робить той, хто дає милостиню з непотрібних йому речей через вдаване благочестиве людинолюбство. Це не любов Христова! Ісус спускається до вод Йордану і приймає хрещення від Йоана Хрестителя, не тому, щоб Він потребував покаяння чи навернення; Він робить це, щоб бути серед людей, що потребують прощення, щоб бути між нами грішними, і щоб взяти на себе тягар наших гріхів. Ось шлях, який Він вибрав, щоб утішити, врятувати нас, звільнити нас від нашої вбогості. І нас вражає те, що апостол не говорить, що ми були звільнені завдяки багатству Христа, але завдяки Його бідності. І все ж, Павло знає «незбагненне багатство Христа» (Еф. 3:8), «Спадкоємця усього» (Євр. 1:2).
Отож, у чому ж тоді ця бідність, якою Ісус звільняє нас і робить нас багатими? Це Його спосіб любити, бути близьким до нас, як добрий самаритянин, який стає ближнім до людини, яку залишили півмертвого біля дороги (пор. Лк 10:25 і далі). Істинну свободу, істинне спасіння й істинне щастя дає нам співчутливість, ніжність та загальність Його любові. Бідність Христа, яка збагачує нас, полягає в тому, що Він взяв на Себе плоть, та поніс наші слабкості, наші гріхи, вділяючи нам нескінченну милість Божу. Бідність Христа є нашим найбільшим багатством: Ісус багатий безмежною вірою в Бога Отця, силою покластися на Нього в будь-який момент, намагаючись завжди шукати тільки Його волі й слави. Він багатий багатством дитини, яка відчуває себе любимою та любить своїх батьків і не сумнівається ні на хвилину в їх любові та їх ласкавості. Багатство Ісуса полягає в тому, що Він є Сином, Його унікальні відносини з Отцем є величним привілеєм бідного Месії. Коли Ісус запрошує нас понести Його «легкий тягар», Він запрошує нас збагатитися Його «багатою бідністю» і «бідним багатством», розділити з Ним Його Дух усиновлення і братерства, щоб стати синами в Сині, братами в Первородному між братами (пор. Рим. 8:29).
Говорять, що єдина справжня журба полягає в тому, щоб не бути святим (Л. Блуа); ми могли б також сказати, що є тільки одне істинне страждання: не жити, як діти Божі та брати Христа.
Наше свідчення
Ми можемо думати, що цей «шлях» бідності належить лише Ісусові, в той час як ми, що йдемо за Ним, можемо спасти світ більш адекватними способами. Це не так. У кожен час і на кожному місці Бог продовжує рятувати людство і світ через бідність Христа, який став бідним в таїнствах, в Слові та в Його Церкві, яка є народом жебраків. Багатство Бога не може пройти через наше багатство, але завжди і тільки через нашу бідність, особисту та спільну, оживотворену Духом Христа.
У наслідуванні нашого Вчителя, ми, християни, покликані дивитися на вбогість наших братів, доторкнутися до неї, взяти її на себе і робити конкретні речі, щоб зменшити її. Вбогість не збігається з бідністю, вона є бідністю без віри, без підтримки, без надії. Можна виділити три типи вбогості: матеріальну, моральну та духовну. Матеріальна вбогість є тим, що зазвичай називають бідністю, і стосується тих, хто живе в стані, не гідному людини: позбавлених основних прав і благ першої необхідності, таких як продукти харчування, водопостачання, санітарні умови, робота, можливість розвитку та культурного зростання. Перед обличчям цього типу вбогості Церква пропонує своє служіння, свою дияконію, щоб задовольнити потреби і зцілити ці рани, які спотворюють обличчя людства. У бідних і відкинених ми бачимо лик Христа, в любові й допомозі бідним ми любимо Христа та служимо Йому. Наші зусилля спрямовані також на те, щоб у всьому світі покінчити з порушенням людської гідності, дискримінацією та переслідуваннями, які в багатьох випадках є причиною вбогості. Коли влада, розкіш і гроші стають кумирами, вони отримують перевагу над необхідністю справедливого розподілу багатства. Таким чином, необхідно, щоб совість оберталася на справедливість, рівність, простоту і вміння ділитися.
Не менш тривожною є і моральна вбогість, яка полягає в рабстві пороку та гріха. Скільки сімей страждає, тому що деякі з їх членів – часто молодь – залежні від алкоголю, наркотиків, азартних ігор, порнографії! Скільки людей загубили сенс життя, не мають перспектив на майбутнє і втратили надію! І скільки людей змушені жити в цій вбогості через несправедливі соціальні умови, відсутність роботи, що позбавляє їх гідності бути годувальниками, відсутність рівності у правах на освіту та охорону здоров’я. У цих випадках моральна вбогість цілком може бути названа причиною самогубств. Ця форма вбогості, що також спричинює занепад економіки, завжди поєднана з духовною вбогістю, що торкається нас, коли ми відвертаємося від Бога та відкидаємо Його любов. Якщо ми вважаємо, що не маємо потреби в Бозі, Який у Христі простягає нам руку, тому що думаємо, що зробимо все самостійно, то рухаємося до падіння. Лише Бог дійсно спасає та звільняє нас.
Євангеліє є істинною протиотрутою від духовної вбогості: християнин покликаний принести в кожне місце цю звільняючу новину, про те, що прощення за вчинене зло існує, що Бог є більшим від нашого гріха і любить нас безкорисливо й назавжди, і що ми створені для єдності та вічного життя. Господь закликає нас проголошувати цю радісну новину про милосердя й надію! Приємно відчути радість від розповсюдження цієї благої вісті, поділитися скарбом, довіреним нам, щоб заспокоїти скрушених серцем і дати надію братам і сестрам, оповитим темрявою. Це означає слідувати за Ісусом і наслідувати Його, Який пішов до бідних і грішних, як пастир – на пошук загиблих овець, і пішов сповненим любові. З’єднані з Ним ми можемо мужньо відкрити нові можливості для євангелізації та розвитку людства.
Дорогі брати та сестри, нехай Великий піст застане всю Церкву налаштованою й готовою нести тим, хто живе в матеріальній, моральній і духовній убогості, свідоцтво Євангелія, яке полягає в звістці про любов милостивого Отця, що готовий прийняти у Христі кожну людину. Ми можемо зробити це лише настільки, наскільки ми уподібнимося Христові, що став бідним і збагатив нас своєю бідністю. Піст це сприятливий час для применшення себе, і ми зробимо добре, питаючи себе, чого ми можемо позбутися, щоб допомогти іншим і збагатити їх з нашої бідності. Не забуваймо, що справжня бідність болюча: жодне зречення не буде справжнім без цього покаянного виміру. Мені підозріла милостиня, що нічого не коштує і не болить.
Нехай Святий Дух, через Якого ми є «як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо» (2Кор. 6:10), підтримає нас в наших добрих намірах та зміцнить в нас увагу і відповідальність до людської вбогості, щоб ми стали милостивими та діяли з милосердям. Висловлюючи цю надію, я запевняю вас, що молюся, аби для кожного віруючого і кожної церковної спільноти шлях Посту був плідним, і я прошу вас молитися за мене. Нехай благословить вас Господь, а Діва Марія захищає вас.
Leave a comment