Звернення Блаженнішого Святослава та єпископів УГКЦ у Польщі з проханням про молитву за жертв польсько-українського протистояння

Поділитися:

Просимо, щоб у неділю, 10 липня, під час вшанування жертв Волинської трагедії 1943 року відправити панахиду за всіх, хто протягом століть загинув внаслідок польсько-українського протистояння.

ЗВЕРНЕННЯ
БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА
ТА ЄПИСКОПІВ УГКЦ У ПОЛЬЩІ
ДО ВІРНИХ І ВСІХ ЛЮДЕЙ ДОБРОЇ ВОЛІ
З ПРОХАННЯМ ПРО МОЛИТВУ ЗА ЖЕРТВ

ПОЛЬСЬКО–УКРАЇНСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Всечесні отці!
Преподобні сестри!
Дорогі брати і сестри!

Другого червня 2016 року група українських релігійних, культурних і політичних діячів та Глави Українських Церков звернулися з відкритим Зверненням до проводу Польської Держави, духовних і культурних діячів та всього польського суспільства, в якому, згадуючи Волинську трагедію, смерть невинних братів і сестер, написали: «Убивство невинних людей не має виправдання… Просимо прощення і рівною мірою прощаємо злочини і кривди, вчинені щодо нас, – це єдина духовна формула, що повинна бути мотивом кожного українського і польського серця, яке прагне миру й порозуміння… Доки житимуть наші народи, доти нам болітимуть рани історії. Але житимуть наші народи лише тоді, якщо, попри минуле, навчимося ставитися один до одного як рівні побратими».

Уже багато років католицькі ієрархи польського і українського народів зустрічаються, підписують спільні декларації, щоб минуле, зокрема трагічні часи Другої світової війни, не стали каменем спотикання на дорозі до християнського співжиття наших народів. Восени 1987 року, коли у Східній Європі ще панував тоталітарний комуністичний режим, у Римі зустрілися римо-католицькі єпископи з Польщі і греко-католицькі ієрархи з діаспори, оскільки Церква в Україні перебувала ще в підпіллі. Примас Польщі кардинал Юзеф Глемп сказав тоді: «Ми є винуватцями перед Богом, бо ми грішні; ми винуватці перед братами, бо замало в нас любові. Ми винуватці перед вами – брати-українці, бо не вміли втілювати в життя правди, яка випливає зі святого Хрещення» (Промова в українській Колегії святого Йосафата, 17 жовтня 1987 року).

Кожна Церква, вірна своїй місії, мусить беззастережно прийняти вчення Спасителя, що перед тим як приносити жертву Богові, потрібно спершу миритися з братом, який відчуває себе скривдженим (див. Мт. 5, 23-24). П’ятнадцять років тому, 27 червня 2001 року у Львові, перед Божественною Літургією за участю Папи Івана Павла ІІ, під час якої проголошено блаженними 28 синів і дочок нашої Церкви, Блаженніший Любомир Гузар, будучи вірним Христовому навчанню, скерував до Святішого Отця ось ці історичні слова: «Може, комусь буде видаватися дивним, незрозумілим і суперечливим у такий момент прославлення Української Греко-Католицької Церкви згадування про те, що історія минулого століття нашої Церкви знала й темні і духовно трагічні моменти. Вони полягали в тому, що деякі сини й дочки Української Греко-Католицької Церкви, на превеликий жаль, свідомо і добровільно заподіяли кривду своїм ближнім із рідного чи інших народів. За них усіх у твоїй присутності, Святіший Отче, від імені Української Греко-Католицької Церкви прошу прощення в Господа, Творця і Батька нас усіх, як також у тих, кого ми, сини і дочки цієї Церкви, у будь-який спосіб скривдили».

Дорогі в Христі! Майже 30 років люди доброї волі з обох наших народів хочуть достукатися до сердець усіх поляків і українців, щоб відкрити їх до прощення і примирення. Сьогоднішній момент у політичній історії Польщі і Європи видається особливо несприятливий для тих, хто не ідеалізує свого минулого. Давній ворог польського і українського народів, що може панувати над нами лише розділяючи нас, прагне роз’ятрити рани минулого, спровокувати новий виток напруги і ненависті між нами та зруйнувати наше спільне європейське майбутнє. Саме тому в цей Святий рік Божого милосердя прагнемо, щоб, за словами святого Папи Івана Павла ІІ, милосердне «прощення, отримане і дароване, було тим лікувальним бальзамом», котрий може оздоровити нашу історичну пам’ять та загоїти рани минулого.

Очікуючи відповіді на звернення українських діячів, які запропонували встановлення спільного дня пам‘яті за жертвами нашого минулого і віри в неповторення зла, просимо, щоб у неділю, 10 липня, під час вшанування жертв Волинської трагедії 1943 року відправити панахиду за всіх, хто протягом століть загинув внаслідок польсько-українського протистояння.

У заупокійних молитвах нашої традиції є такі слова: «Я образ несказанної Твоєї слави, хоч і ношу язви гріховні. Ущедри Твоє створіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і бажану батьківщину подай мені, і вчини мене знову жителем раю».

Хай правда про Божий образ, якого не може знищити найтяжчий гріх, дає силу кожному християнину перемагати ненависть у собі. Хай надія на Боже милосердя спонукає всіх до наслідування Чоловіколюбця.

+ СВЯТОСЛАВ,
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький,
Отець і Глава УГКЦ

+ ЄВГЕН (Попович),
Архиєпископ і Митрополит Перемишльсько-Варшавський

 + ВОЛОДИМИР (Ющак),
Єпископ Вроцлавсько-Гданський

Київ-Перемишль-Вроцлав,
4 липня 2016 року Божого

Усім отцям-душпастирям нашої Церкви в Польщі та Україні доручаємо прочитати це Звернення вірним у неділю, 10 липня, після кожної Божественній Літургії та просимо відправити панахиду за поляків і українців, які протягом століть загинули внаслідок протистояння між нашими народами.

Поділитися:

Leave a comment

Your email address will not be published.


*