Проповідь Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира під час святкової Різдвяної Літургії у храмі Святого Василія Великого у Києві

Дорогі у Христі! Сердечно вітаю сьогодні отут присутніх преосвященних владик, всечесніших, високопреподобних отців, дияконів! Вітаю сердечно преподобних монахів, монахинь, ченців, черниць! Вітаю сердечно представників державної, обласної, міської та місцевої влади! За них молимося, щоб Господь Бог кріпив їх у їхніх сповненнях їх завдань.

Сердечно вітаю усіх вас, отут присутніх сьогодні в цьому храмі! Разом з вами хочу привітати усіх тих, хто разом з нами молиться завдяки телебаченню та іншим засобам зв’язку. Але також я хотів би привітати усіх тих, хто з будь-яких причин не може сьогодні бути разом з нами на Святих Богослужіннях. Тих, які, може, з причини хвороби приковані до ліжка, тих, які працюють чи відбувають службу військову, чи моряків, які далеко на морі, чи тих, що позбавлені свободи у в’язницях. Усіх, хто б вони не були, сердечно вітаю!

Вітаю тих наших співвітчизників, братів і сестер, які поза межами України, чи у тривалих поселеннях, чи як емігранти, в чужих краях! Усіх вас вітаю! І прохаю вас, дорогі у Христі, тут присутніх і всіх, хто з нами молитесь: так як Ісус Христос прийшов на Землю, щоб спасти нас в біді, так хочемо сьогодні в наших молитвах прийняти до серця нашого усіх людей, бо всі ми потребуємо Божої помочі, бо всі ми потребуємо Божого благословення, яке так особливо впливає на людей в сьогоднішній празник.

Різдво – це одне з найбільш улюблених свят. Бо так багато діється в той час. І то таких приємних речей. З’їжджається сім’я, родина. Засідає до спільної трапези в Святий Вечір. Ходимо колядувати, ставимо вертепи, прикрашаємо ялинки. Обмінюємося привітами та дарами. Все це створює таку атмосферу, таку приязну, таку приємну, що не диво, що це свято – улюблене у нас і всюди у світі.

Але за два чи три дні це все минеться. І що ж тоді? Власне над цим хочемо сьогодні, дорогі у Христі, трошки застановитися. Коли Господь Бог сотворив людину, хотів подарувати їй велике щастя бути в Раю, це значить – бути разом з Богом. Але людина злегковажила цей дар, цей Божий план. Дала себе намовити нечистому Духові, і Господь Бог мусив її покарати. Віддалив її від Раю, віддалив її від своєї присутності. Але, як милосердний батько, не хотів навіки залишити людину у такому становищі і обіцяв, що пришле Месію. Прийшле когось, хто людину знову зблизить до Бога. І почалась історія підготовки до приходу Ісуса Христа.

Дуже послідовно, крок за кроком, Небесний наш Отець приготовляв людський рід на прихід Месії. Як докладно ціле життя Ісуса Христа описане у пророків! Аж дивуємося і бачимо чудово, що ніщо не стається так, принагідно, що те Різдво, яке святкуємо, було надзвичайно докладно підготоване, навіть в малих подробицях.

Сьогодні ми чули в Євангелії: коли мудреці прийшли до Ірода і спитали: «Де є народжений цар юдейський?» Ірод закликав первосвящеників і книжників і питає: «Де має народитися той новий Цар-Месія?». А вони без найменшого застереження відразу сказали: «У Вифлеємі!». Бо так було написано пророком. І все, що діялося в житті Ісуса Христа, було предсказане. Навіть до невеликих подробиць.

Нам інколи здається, дорогі у Христі, що в нашому житті, все діється принагідно. Без якогось плану, без якоїсь цілі. Так воно не є. Бо як Господь Бог готував світ до приходу свого Єдинородного Сина, цей Божий план, який був від самих початків, продовжується і сьогодні…

Не думаймо, що те, що діється сьогодні в наших домах, громадах, що воно є так, принагідне. Якось так котиться життя по цілій землі. Ні. Господь Бог так само сьогодні хоче, щоби ми, кожний з нас, втішався щастям з ним. І не лише по смерті, але також за життя. Щоби ми почувалися справді тими дітьми Божими, якими Господь Бог так піклується.

Ми знаємо загальний план. Ми не знаємо подробиць того плану. Ми інколи дивуємося, чому Господь Бог допускає певні речі, ми вповні не розуміємо цього плану. Але нема найменшого сумніву, що все, що діється, діється на нашу користь.

Від нас, дорогі у Христі, залежить, чи ми включимося в отой Божий план і скористаємося з того Божого наміру, щоби ми були щасливими. І тепер, в цьому земському житті, і на небі.

Нема якихось особливих таємниць, як ми маємо включитися в Божий план. Господь Бог дуже виразно подав нам, як маємо поводитися. Об’явив нам свою святу волю. Вона записана у Святому Письмі, де записано все Боже об’явлення.

Свята Церква вчить нас, пригадує нам, який є Божий план і як ми маємо включитися в нього. Але як? Просто: сповняти Божу волю. Робити те, що Він від нас вимагає. Іти слідом за Його словами. Старатися в нашому житті, в кожнім прояві нашого життя – в особистому, родинному, громадському, політичному, економічному, державному – щоби в усіх проявах нашого життя ми сповняли Божу волю. Бо іноді нам приходить велика спокуса – укладати плани і думати, що ми, люди, можемо когось зробити щасливим. Справді щасливим, внутрішньо щасливим, остаточно щасливим. Ми якось думаємо, що ми все можемо. Ми вже знаємо з історії про ті різні «раї», якими хотіли нас обдарувати. Але правдиве щастя, правдивий рай можна мати тільки, коли ми є близькі Бога.

Оце Різдво, яке переживаємо, яким втішаємося – приносить нам усвідомлення Божої опіки над нами. Божий план для нас, який здійснився в Ісусі Христі, в приході Месії, у воплоченні Божого Сина, і який продовжується і буде продовжуватися до кінця віків – це є оте, що ми одержуємо, особливо сьогодні, в тих днях, коли поминаємо Боже, Христове народження.

Оцього, дорогі у Христі, зі святим празником бажаю і собі. Щоб та радість, те щастя від Різдва було з нами цілий рік. Зі сторони Божої нема найменшого сумніву, що Він хоче кожного дня, кожну хвилину нашу робити щасливими. Але треба, дорогі у Христі, оце зрозуміти і щиро старатися сповняти Божу волю, щоби могти оцей Божий дар одержати.

Цього, дорогі у Христі, у цей празничний день вам і собі сердечно бажаю.

Христос рождається!