Розпорядок богослужінь на св. Димитрія (8 листопада)
8 листопада – св. великомученика Димитрія
7:00 – Утреня
8:00 – Свята Літургія
10:00 – Свята Літургія
18:00 – Вечірня
18:30 – Свята Літургія
Димитрій Солунський (†8 листопада 306 р.) — святий великомученик із м. Солунь (Салоніки) в Греції, ім’я якого поширене серед українського народу та на честь якого в Україні побудовано й іменувано багато церков. В українських церквах згадуваний як Святий і славний великомученик Димитрій Мироточець.
Празник св. Димитрія 8 листопада належить до середніх празників. Із цим празником є злучена пам’ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. У богослуженні на день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі.
Давнім звичаєм не лише у християн, але й у всіх релігіях, є поминання усопших. Цей звичай бере свою основу із людської душі, яка має інтимне відношення до позагробового життя. У старозавітних євреєв і поган були визначені заупокійні дні, в які приносили жертви і відмовляли молитви за упокій померлих. Для прощення провин в їх честь здійснювалися трапези та скликалися бідні на обіди.
У християнській Церкві звичай поминання померлих розпочався ще в перших віках християнства. Вже старозавітній культ мав установлені дні, коли поминали усопших. Християнська Церква прийняла ці дні і впровадила у свою практику.
Третього дня після смерті Церква поминає усопшого, оскільки третього дня Христос воскрес із мертвих. Церква говорить поминати усопшого саме того дня, щоб пригадати, що і душа усопшого також воскресне. Дев’ятого дня Церква говорить поминати усопшого, щоб душа його була зачислена до лику дев’яти небесних ангельських хорів, а в сороковий день, щоб подібно, як Христос Господь Вознісся сорокового дня на небо, щоб так і душа усопшого була прийнята до небесної обителі (Апост. пост. кн. 8, гл. 42).
Крім третього, дев’ятого і сорокового дня, Церква кожної суботи поминає усопших, що відійшли до вічності, але ще не увійшли у вічний і блаженний спочинок зі святими в небі. В особливий спосіб у літургійному році Церква наголошує поминати усопших у суботу перед святом св. Великомученика Димитрія, в м’ясопусну суботу, в яку звичай поминання сягає ще апостольських часів на пам’ятку другого приходу Христа Господа, в перші три суботи Великого Посту, а також у вівторок після Томиної неділі на сповіщення усопшим про торжество Воскресіння (цей день поминок сягає ще часів св. Івана Золотоустого і Амвросія Медіолянського), в заупокійну суботу, перед неділею П’ятидесятниці.
Парастас — з грецької — посередництво. Парастас — це богослуження, в якому за посередництвом молитви, колива і кадильного диму вимолюється в Бога прощення усопшому за його гріхи. Це богослуження відправляється з любові до померлого. Парастас відправляється в день смерті, під час похорону і в поминальні дні. У богослуження парастасу часто вплітається і Божественна Літургія для випрошення в Бога прощення гріхів померлого. Дослівно кажучи, «Парастас» — це богослуження, на якому присутнє коливо з медом і солодкими овочами. Коливо символізує воскресіння, а мед — насолоду, яка зустріне всіх праведників у вічності.
Панахида — грецьке слово, що складається з двох слів: «пас» — весь і «нікс» — ніч. Поєднання цих двох слів творять одне — всю ніч. Отже, панахида — це всеношне богослуження за усопших. Воно творилося ще в часи перших християн, коли вони, переслідувані за віру, збиралися в катакомбах на гробах мучеників і всю ніч молилися за усопших, прославляючи мучеників. На сьогодні панахида вже не займає цілої ночі, але назва її ще залишилася давня.
Панахиду відправляють завжди з обкаджуванням тіла померлого або тетрапода.
Церква закликає поминати усопших, крім богослужінь, також особисто в приватних молитвах, навіть щоденно. Церква просить молитися за всіх померлих, навіть ворогів, але особливо за батьків, друзів і добродійників, тому що це діло великої любові та милості.
Leave a comment